Розвиток самосвідомості у дітей з легкою інтелектуальною недостатністю

При розумової відсталості проблема дослідження самосвідомості і образу "я" набуває особливої актуальності в тому сенсі, в якому образ "я" виконує не тільки (і не стільки) інтегруючу, організуючу процеси самопізнання функцію, скільки забезпечує реалізацію самостійної регуляції поведінки, контролю власної діяльності і емоційних проявів. Можливість здійснення самостійної оцінки і контролю поведінки, здатність антиципації результатів діяльності, побудова складних програм дій, адекватних власним можливостям та враховують контекст соціальної ситуації - процеси, без яких неможлива соціалізація і саморозвиток особистості.

Одним з проявів розумової відсталості виступає недостатня включеність знака в структуру свідомості, що веде до неможливості формування психіки як системи вищих психічних функцій. Отже, знакова опосередкування як одночасно показник певного рівня суб`єктивного розвитку і спосіб формування цього розвитку, є або порушеним, або специфічним. Зниження психічної активності, що має місце при розумової відсталості, обумовлює специфіку пізнавальної діяльності, самосвідомості й особистості. Недостатність уваги, що виявляється в малому обсязі, важкою переключення і нестійкості буде припускати наявність певної специфіки розвитку регулятивно-вольового компонента - головним чином в структурі самосвідомості і образу "я". Мнемическая діяльність у дітей з інтелектуальною недостатністю носить ригідний характер. Переважає мимовільне запам`ятовування емоційно насиченою інформації. Внутрішній план свідомості не виконує структурує функцію в організації пізнавальної діяльності розумово відсталого дитини. В результаті труднощі в становленні мнемической сфери можуть детермінувати особливості в тимчасовій організації самосвідомості і образу "я". Зокрема, на нашу думку, обумовити сінкретно ретроспективного образу "я". Недорозвинення мислення як вищої психічної функції зачіпає всі сфери розумової діяльності і пов`язані з нею процеси.

Зниження рівня узагальнення, переважання між предметами конкретних зв`язків над абстрактними, труднощі в процесі постановки завдань і цілепокладання, слабкість регулюючої ролі мислення, порушення критичності, і, як наслідок, нездатність до діяльності самопізнання (скажімо більше, відсутність будь-якого мотиву до цього) формує своєрідне по своїм структурним і змістовним характеристикам самосвідомість (зокрема, ускладнюється оформлення проспективного образу "я", полагаемого нами в якості найбільш складною підструктури самос знання і, отже, виступає як показник високого розвитку останнього). Крім того, недорозвинення розумової діяльності обумовлює, на наш погляд, своєрідність як в структурі, так і в самому механізмі формування образу "я" (формування "периферійної" і "ядерної" області образу "я", оформлення особових сенсів, узагальнення і одночасно конкретизація образу "я" не здійснюватиметься в повній мірі, а самосвідомість необхідно придбає специфічні характеристики). Особливості особистості та самосвідомості розумово відсталих дітей і підлітків є, на наш погляд, вторинним дефектом, що тягне за собою утворення дефектів розвитку вищого порядку.

Вторинним, тому як в основі особистісного розвитку лежить реалізація предметної діяльності, система її внутрішньої будови. Недорозвинення різних видів діяльності при інтелектуальної недостатності, що виявляється в порушеннях целеобразования і цілеспрямованості, слабкою сформованості орієнтовної основи діяльності, порушеннями опосередкування діяльності знаком, особливостями розвитку та реалізації продуктивної діяльності, необхідно виступають факторами, пов`язаними зі специфікою формування особистості і самосвідомості: особливості діяльності породжують особливі способи діяльнісного опосередкування і форми психічного відображення. Особистість і розглядається в її структурі самосвідомість виступає як специфічний продукт специфічних діяльностей (діяльності спілкування, предметної діяльності, продуктивної діяльності і ін.). Саме в результаті діяльнісного опосередкування відбувається реалізація суспільних відносин особистості - відносин до оточуючих людей, дійсності, а, в кінцевому рахунку, і до себе.

Наведені вище особливості діяльності природним чином будуть припускати наявність своєрідності в самосвідомості й особистості розумово відсталих дітей і підлітків, а також структурні та функціональні особливості формованого в даній психологічної та соціальної ситуації образу "я".

Столярова П.П.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!