Емоційна зрілість дітей з зпр, що знаходяться в різних соціальних умовах

На сьогоднішній день велика увага педагогів і психологів звернено до дітей з порушенням нормального темпу психічного розвитку. Адже в умовах сучасної екологічної обстановки, несприятливого впливу навколишнього середовища, соціальних факторів, зростає кількість народжених дітей, що мають фізичні та психічні порушення. Якісна своєрідність структури дефекту при затримці психічного розвитку (ЗПР) нерідко обумовлено порушеннями в емоційно-вольовій сфері, становлення якої тісно пов`язане з формуванням особистості в цілому. Без знання особливостей емоційної сфери дітей, не можна вірно відреагувати на їхні вчинки, вибрати відповідні методи виховання - осуд або покарання. Особливо важко цей процес здійснити, працюючи в класах корекційного профілю, де незрілість емоційних і інших структур особистості обумовлена різними соматичними захворюваннями. Ще більше складнощів виникає при відсутності допомоги сім`ї, так як для того щоб діти могли повноцінно розвиватися і проявляти свої здібності, вони повинні рости в сприятливому соціальному оточенні. Таким чином, досліджувана тема є досить актуальною в зв`язку з відносною поширеністю емоційних розладів, що призводять до соціальної дезадаптації особистості. Аналіз літератури показав, недостатню вивченість проблеми формування емоційної зрілості у дітей з ЗПР молодшого шкільного віку в залежності від знаходження в різних соціальних умовах.

Об`єктом нашого дослідження стала афективна сфера дітей з ЗПР. Предметом - прояв емоційної зрілості у дітей з ЗПР в молодшому шкільному віці, що навчаються в ліцеї і інтернаті. Мета дослідження - вивчити особливості емоційної зрілості у дітей з ЗПР молодшого шкільного віку, які перебувають в різних соціальних умовах. Гіпотеза: формування емоційної зрілості у дітей з ЗПР залежить від такого фактора, як наявність сім`ї. Діти, що знаходяться в сприятливій сімейній атмосфері, мають більш високі показники, ніж діти, що знаходяться в умовах соціальної депривації.

У дослідженні використовувалися методики: "Визначення емоцій по фотографіях" (Р. М. Чумічева), "Колірна соціометрія" (С. В. Велиева), "Кактус" (І. Памфилова), "Колірний тест відносин" (Е. Ф. Бажин, А. М. Еткінд), "Кінотеатр" (С. В. Велиева). Дослідження проходило на базі педагогічного ліцею та школи-інтернату м Великі Луки. В експерименті взяли участь діти 8-9 років класів корекційного навчання. Результати по вивченню правильності визначення емоційних станів в ліцеї становить 50% від загальної кількості відповідей, в школі-інтернаті - 47%. Даний показник емоційної зрілості допомагає при встановленні міжособистісних відносин. Визначення найбільш бажаних емоційних відносин показало, що у дітей з нормальних соціальних умов домінують контакти з друзями (76%), найближчими родичами і мамою (по 69%). Для дітей зі школи-інтернату найбільш бажаний людьми для спілкування є друзі (76%), брати, сестри і батько (69%). Що свідчить про те, що у дітей із закритих соціальних умов знижена потреба в спілкуванні з багатьма дорослими і родичами внаслідок відсутності емоційної прихильності до даних людям. Вивчення таких показників емоційних проявів як: "агресивність" (80%), "імпульсивність" (90%), "егоцентризм" (80%), "тривожність" (60%), "прагнення до домашньої захисту, почуття сімейної спільності" ( 90%), показало їх переважання у дітей зі школи-інтернату. Проте, значення за всіма показниками з даної методики досить високі в обох групах, що свідчить про необхідність проведення спеціальної корекційної роботи з усіма респондентами. Застосування методики "Кінотеатр" дозволило виявити ступінь позитивного і негативного психічного стану дітей, які перебувають в різних соціальних умовах. Варто зазначити, що у дітей з ЗПР зі школи-інтернату переважає негативне психічний стан (60%), а у дітей з ліцею провідним є позитивне психічний стан (50%).

Таким чином, вивчення емоційної зрілості у дітей з ЗПР показало, наявність істотних порушень в сфері прояви і аналізу емоційних станів. Причому ситуація у дітей з нормальних соціальних умов значно краще, ніж у дітей, що знаходяться в умовах соціальної депривації.

Іванова Є. В., Смирнова В. В.