Особливості стану самотності в молодшому шкільному віці

Сучасний період соціальних змін пов`язаний з перебудовою свідомості людини, що веде до перегляду колишніх устояних відносин, до пошуку іншого стилю взаємодії між людьми. Не кожній людині вдається швидко пристосуватися до мінливих умов. Не дивно, що помітне місце в області психології відносин займає проблема самотності. Інтерес до обговорюваного соціально-психологічному феномену виник з XVIII в., А в ХХ ст. проблема самотності виходить за рамки традиційної форми - самотність стає суто особистісним явищем. В даний час недостатньо ясно розкриті деякі аспекти проблеми, зокрема, переживання почуття самотності в молодшому шкільному віці.

Самотність - це стан, пов`язаний з втратою людиною зв`язків з колективом, сім`єю, з суспільством. У психологічній літературі (Р.С.Вейс) виділяють два типи самотності. Самотність типу емоційної ізоляції виникає під час відсутності тісної емоційної прихильності. Його можна подолати, лише встановивши нову емоційну прихильність або відновивши раніше втрачену. Самотність типу соціальної ізоляції виникає під час відсутності залучають соціальних взаємозв`язків, і це відсутність може бути компенсовано включенням в такі взаємозв`язки. Можна припустити, що обидва типи самотності мають специфічний характер переживання і вимагають різних заходів психологічної допомоги.

Основним завданням нашого дослідження було вивчення психологічних особливостей особистості, що сприяють переживання стану самотності в молодшому шкільному віці, рівнів прояву почуття самотності і факторів, що сприяють виникненню почуття самотності. Для проведення дослідження нами був підібраний діагностичний комплекс, що складається з наступних методик: для вивчення особистісних особливостей молодших школярів був застосований дитячий варіант опитувальника Кеттелла- для вивчення особливостей поведінки та емоційного реагування в різних ситуаціях був застосований проективний малюнок "Будинок - дерево - людина" - методика "Кінетичний малюнок сім`ї" була обрана для дослідження суб`єктивного ставлення дитини до своєї родині-методика "шкала самотності" Фергюссона Рассела призначалася для визначення суб`єктивного рівня переживання самотності дитиною-для визначення становища дітей в системі міжособистісних відносин було застосовано метод "Соціометрія" - опитувальник "Аналіз сімейного виховання" дозволив діагностувати тип сімейного сприйняття і характер його порушення. У дослідженні брали участь 60 дітей у віці 9 10 років.

Аналіз даних дослідження дозволяє зробити наступні висновки.

1. У молодшому шкільному віці найбільш важливою причиною переживання почуття самотності є емоційна, а не соціальна ізоляція, оскільки відсутність позитивного емоційного контакту в групі однолітків може бути компенсовано наявністю цих зв`язків в колі сім`ї.

2. Для почуття самотності в молодшому шкільному віці характерний його короткочасний, ситуативний характер, тобто воно виникає в зв`язку з будь-якими травмуючими ситуаціями.

3. Найбільш гостро дітьми переживається відсутність емоційного контакту в сім`ї.

4. Особистісними особливостями дітей, які відчувають почуття самотності, є: тривожність, підвищена чутливість, емоційна напруженість, скутість в спілкуванні.

5. Найбільш характерним поведінкою дітей, які відчувають почуття самотності, є відхід у себе, ізоляція.

6. Виникненню почуття самотності сприяють особливості сімейного виховання: недостатність вимог - обов`язків, надмірність вимог - заборон, мінімальність санкцій, що викликає у дітей відчуття занедбаності.

Результати дослідження дозволили нам розробити програму психологічної допомоги дітям, які відчувають почуття самотності, що включає два напрямки: корекцію дитячо-батьківських відносин і навчання дітей навичкам спілкування і спільної діяльності.

Нечаєва М.Н.