Пізнання індивідуальності інших людей людиною в стані самотності

Проблема самотності відноситься до числа проблем соціальної і загальної психології та представляє безперечний науковий інтерес, як в теоретичному, так і в практичному плані. Говорячи про ступінь розробленості даної проблеми в літературі, слід зазначити, що досліджувана проблема відноситься до числа маловивчених. До сих пір не існує скільки-небудь завершеної теорії самотності, відсутні дослідження, що відрізняються дослідно-експериментальними даними, що включають корекційні програми, спрямовані на подолання негативних наслідків переживання стану самотності. Як показує аналіз літератури, більш пильну увагу даній проблемі приділяється в зарубіжній психології (Д.Рісмен, К.Роджерс, У.Садлер), проте, мають місце дослідження є, як правило, теоретичними, не підтверджені емпіричним матеріалом і стосуються лише окремих аспектів.

У зарубіжній психології при вивченні феномена самотності увагу в основному акцентується на аналізі рис характеру і вікових особливостей людей, що переживають стан самотності. У вітчизняній психології дане питання залишається невивченим.

Що стосується проблеми вивчення особливостей сприйняття і пізнання людиною, котре переживає стан самотності, інших людей, то це питання залишається практично невивченим. У ряді робіт зарубіжних авторів констатується той факт, що самотні люди схильні недолюблювати інших людей, сприймати оточуючих негативним чином, в меншій мірі проявляти інтерес до оточуючих, заохочувати і підбадьорювати співрозмовника, проявляти доброзичливість і довіру при спілкуванні (дослідження К.Рубінстайн і Ф.Шейвера , 1985). Однак ці положення є теоретичними і не підтверджені емпіричним матеріалом.

З метою вивчення особливостей сприйняття інших людей людиною, котре переживає стан самотності, нами було проведено спеціальне дослідження. Дослідження проходило на вибірці студентів-психологів Пермського державного університету, у віці від 19 до 25 років, а також осіб, що не володіють спеціальним психологічним освітою у віці від 38 до 55 років. Загальна кількість обстежених склало 60 осіб.

У процесі дослідження було використано модифікована шкала для вимірювання самотності UCLA, а також модифікований варіант методики М.Лалджі (1982), відповідно до якого, обстежуваних просили описати знайомої людини, вказавши його ініціали. При обробці даних використовувалися методи математичної статистики, зокрема, кластерний, факторний аналіз, U-критерій Манна-Уїтні, а також якісно-кількісний аналіз даних по системі аналізу Шведер і Боурна (1982). На основі кластерного аналізу даних всередині кожної вікової групи були виділені 2 групи випробовуваних з низькими і високими показниками рівня самотності.

Результати кластерного і факторного аналізу дозволяють говорити про те, що випробовувані з високими показниками рівня самотності схильні описувати іншу людину через його негативні характеристики (брехливий, запальний, різкий і т.п.), велика увага при описі людини приділяють аналізу його психологічних якостей, часто використовують в текстах займенник "Я", "мені". При цьому випробовувані у віці від 38 до 55 років в порівнянні зі студентами відрізняються більш розгорнутими описами і приділяють увагу не тільки психологічні характеристики людини, але і його фізичні особливості, зокрема, деталей зовнішнього образу, манері одягатися, аксесуарів.

Випробовувані з низькими показниками рівня самотності описують знайомої людини через його позитивні характеристики (добрий, щирий, уважний), роблять посилання на його соціальні ролі, часто посилаються на інших людей, описують особливості взаємодії описуваного людини з іншими людьми.

В цілому, отриманий матеріал свідчить про існування негативного ставлення при сприйнятті інших людей людиною, котре переживає стан самотності. Даний факт є справедливим як для випробуваних у віці від 19 до 25 років, так і для випробовуваних, чиї вікові межі варіюються від 38 до 55 років. Люди з високими показниками рівня самотності, як показує отриманий матеріал, схильні недолюблювати інших людей, проявляють меншу зацікавленість в спілкуванні, відрізняються високими показниками егоцентризму, зосередженістю на своєму "Я", власних почуттях, думках і відносинах.

Гандрашітова Л.Р.