Специфіка проблеми самотності в процесі адаптації студентів першого курсу

Перехід від навчання в середній школі до утворення в вузі змінює звичний спосіб життя молодих людей, що супроводжується низкою труднощів як на емоційному та когнітивному, так і на поведінковому рівнях. Недостатньо вивчена проблема визначення можливостей оптимізації процесу адаптації студентів в освітньому середовищі, теоретичні та практичні аспекти питання впливу ступеня успішності процесу адаптації на становлення особистості.

Було проведено дослідження на базі Волгоградського державного педагогічного університету. Метою дослідження стало виявлення особливостей переживання самотності в період адаптації студентів першого курсу навчання.

На основі кількісного і якісного аналізів результатів діагностичного обстеження були отримані дані, які дозволили довести основну гіпотезу дослідження: труднощі адаптації студентів першого курсу до освітнього процесу частіше супроводжуються домінуванням негативних уявлень про самотність і високим рівнем його суб`єктивного відчуття.

Аналіз кореляційних зв`язків досліджуваних показників дозволив виявити, що при високому рівні адаптивності сильно виражено самопринятие і прийняття інших, висока емоційна комфортність, інтернальність, низько виражені ескапізм, переживання самотності.

На основі статистично значущих кореляційних зв`язків можна скласти образ студента першого курсу з високим рівнем адаптивності: він позитивно оцінює, приймає себе і інших безоціночно, відчуває себе комфортно в більшості ситуацій, здатний знайти вихід в скрутних випадках, в ситуаціях усамітнення знаходить відпочинок і можливість самозаглиблення, аналізу подій життя-для нього нехарактерно прагнення уникнення труднощів, активного застосування особистісних захистів, тільки у виняткових випадках його обтяжує самотність. Ймовірно, що при високому рівні переживання суб`єктивного самотності студент частіше буде відгороджуватися від оточуючих людей, в меншій мірі йти на контакт, не брати інших з усіма їх недоліками, називаючи останні причинами своєї ізоляції від них. Ускладнюється ситуація неприйняттям себе, може бути, неготовністю до зміни того, що в собі не подобається.

Серед опитаних студентів переважає погляд на переживання самотності як ізоляцію емоційного або соціального характеру. Самотність частіше розглядають як негативне явище, виражене в почутті покинутості, непотрібності, страху і скуке- але в більшій кількості випадків респонденти відзначали також позитивні сторони самотності, як можливості роздумів, планування, відпочинку і т. П. У своїх відповідях студенти вказували, що часто (10%) або рідко (80%), але стикаються з ситуацією переживання самотності, і для більшості з них (95%) це є проблемою.

Таким чином, з плином часу навчання у вузі характер вираженості показників адаптивності і самотності змінюється. Успішне протікання соціально-психологічної адаптації сприяє зниженню показників переживання самотності, а виникаючі труднощі в процесі адаптації підсилюють пержіваніе самотності і негативне сприйняття його. Динамічна природа даних показників дозволяє шукати успішні шляхи оптимізації цих процесів: проведення тренінгової, консультативної, просвітницької роботи.

Романчук Анна Сергіївна