Відчуття самотності і рішення проблем самотніх літніх людей в норвегії

Поняття "самотність" розглядається в трьох аспектах: психологічному, філософському і побутовому. під самотністю в психологічному сенсі розуміється відсутність або втрата особистісно-значущих зв`язків, виникнення емоційної ізоляції, відчуття непотрібності, психотерапевтичного дефіциту. За даними останнього перепису населення в Норвегії, більше 60% складають самотні люди.

Соціально-демографічний склад літніх самотніх людей в Норвегії: чоловіки і жінки від 50 років, які не бажають або не мають можливості з тих чи інших причин мати будь-які постійні стосунки з протилежною полом- інваліди з дитинства та інваліди внаслідок перенесених травм (придбана інвалідність) - вдови особи обох статі- пенсіонери від 62 років. Рівень освіти - вища, або середнє.

Метою дослідження було розгляд переживання самотності літніми людьми в Норвегії. У процесі роботи використовувалися такі методи: спостереження, інтерв`ю, біографічний метод.

В результаті було встановлено, що велика частина пенсіонерів відчуває важкі почуття самотності, не пов`язаного з економічним станом. Одним із наслідків такого переживання була занижена самооцінка. Низька самооцінка особистості перешкоджає встановленню нових відносин, підтримці і поглибленню існуючих. Негативний вплив низької самооцінки проявлялося в полярності реагування літніх людей, їхню надмірну чуйності до друзів і упередженості до негативно налаштованим по відношенню до них людям. У деяких спостерігалося адиктивна поведінка в формі пристрасті до алкоголю, наркотиків та інших видів бездуховних занять. Особливо це характерно для літніх чоловіків. У свою чергу, недостатність соціальної взаємодії, незадоволення запитів особистості, неможливість реалізації себе в професійному плані в молоді роки підсилюють почуття самотності і низьку самооцінку літніх.

Державні служби Норвегії намагаються вирішувати проблему шляхом створення клубів за інтересами для людей похилого віку, формуванням спеціальних курсів для пенсіонерів з навчання роботі з комп`ютером, мовних курсів, туризму для одиноких. Однак такі клуби і курси допомагають тільки тим літнім людям, які не мають проблем в спілкуванні. А організація разових заходів з нагоди національних свят з ігровими заходами для літніх людей не вирішує проблеми. Цікавим є досвід роботи з самотніми інвалідами. Для них створено службу "Сттоте-контакт", що в перекладі означає "підтримка". Людина, що працює в цій службі, проводить 5-6 годин разом з інвалідом, відвідуючи кінотеатри, розмовляючи, замінюючи самотній людині одного. Практично кожен інвалід має можливість на таку допомогу - вона безкоштовна. На жаль, така служба відноситься тільки до одиноким інвалідам.

Істотну роль в роботі з одинокими літніми грає "соціальний терапевт" при протестантської церкви. Психологи Норвегії в якості основної мети допомоги одиноким рекомендують визначення значущих суб`єктивних причин самотності і перенесення "центру ваги" з особистісних причин на поведінкові. Особливе значення для подолання самотності має "теорія підкріплення" на основі моделі терапії когнітивного поведінки (Beck A.T., Rush A.J., Shaw B.F., Emery G., 1989). Також результативною є культивація почуття особистісного контролю індивіда над соціальними взаємовідносинами на тлі запобігання деструктивних нахилів до самознищення, вироблення несприйнятливості до соціальних тривог, набуття впевненості в собі, ідентифікація соціального контексту з метою навчання знаходженню нових зв`язків і розвитку соціальних навичок.

В цілому можна зробити висновок, що самотність є перш за все психологічною проблемою, і вона залишається актуальною для Норвегії. В подальшій роботі передбачається проведення порівняльного аналізу таких же соціальних груп в Росії.

Сухова І.І.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!