Діагностика та розвиток комунікативної готовності дитини до навчання в школі

Сучасна початкова школа пред`являє все більші вимоги до дітей 6-7 років, що надходять в перший клас. Рівень сформованості шкільної зрілості значно підвищується з кожним роком, тому проблема переходу дитини з дитячого саду в школу є актуальною, її важко переоцінити.

Вже згадана нами психологічна складова шкільної зрілості викликає найбільший інтерес у вітчизняних психологів і педагогів. (А.Л. Венгер, Л.А. Венгер, Н.І. Гуткина, Е.Е. Кравцова, В. С. Мухіна, Т.А. Нєжнова та ін. Власне комунікативний аспект готовності дітей до школи розроблявся в працях М .І. Лісіна, Г.А. Капчелі, Е.О. Смирнової, Е.Е. Кравцової, Г.А. Цукерман, К.М. Поливанової і ін. Згідно з їхніми дослідженнями, для дитини його спілкування з іншими людьми - НЕ тільки джерело різноманітних переживань, але і головна умова формування його особистісних особливостей, його психологічного розвитку.

Гіпотеза дослідження полягає в припущенні про те, що комунікативна зрілість дітей 6-7 років пов`язана з розвитком таких властивостей спілкування, як внеситуативно і довільність.

Сформованість даних властивостей спілкування дитини з дорослими і однолітками вказує на його здатність приймати навчальну задачу, засвоювати загальні способи дій, здійснювати навчальні дії і дії контролю і оцінки, тобто є передумовами успішної навчальної діяльності.

Також була розглянута зв`язок між зміною форм спілкування з дорослими (ситуативно-особистісна, ситуативно-ділова, внеситуативно-пізнавальна, внеситуативно-особистісна, контекстне спілкування) і формами спілкування з однолітками (емоційно-практичне спілкування, ситуативно-ділове спілкування, внеситуативно-ділове спілкування ), вимогами майбутньої навчальної діяльності і повноцінним освоєнням змісту навчальної діяльності.

Для дослідження було обрано такі діагностичні процедури: 1) методика "Та й немає не кажіть" Е.Е. Кравцовой- 2) запитальник Т.В. Драгуновой для виявлення деяких особливостей особистості дошкольніков- 3) методики на визначення провідної форми спілкування дитини з дорослим і на вивчення комунікативних умінь дошкільника в спілкуванні з однолітком, розроблені в лабораторії Лісіна М.І. і її послідовників.

Кількість піддослідних становило N = 20. N дітей 6-7 років = 12, N дітей 5-6 років = 8. Дослідження проводилося на базі МОУ дитячий садок №208 м Волгограда.

В ході роботи були виявлені рівні довільності в спілкуванні дітей 5-7 років з дорослими і кількісні показники, відповідні їм (високий 30% дітей-середній і низький - по 35%). Кількісний показник наявності внеситуативно-особистісного спілкування для дітей 5-6 років склав 12,5% - для дітей 6-7 років 66,67%.

Виходячи з отриманих результатів, можна зробити висновок, що сформованість внеситуативно-особистісного і контекстного спілкування з дорослими безпосередньо залежить від вікових показників вихованців: починає складатися у дітей 5-6 років (старша група дитячого садка) і інтенсивно розвивається у дітей 6-7 років ( в підготовчій групі), - характеризуються ініціативністю висловлювань, комфортним станом під час проведення бесід на особистісні теми, а також тривалістю в часі.

Сформованість комунікативних умінь дітей 5-7 років в спілкуванні з однолітками (за результатами діагностичної процедури) значно залежить від віку випробовуваних. До 6-7 років діти вже сприймають однолітка повноправним партнером в діяльності, вміють слухати, співпереживати, порівнювати результати своєї діяльності з результатами партнера. Позитивні складові умінь мають значне збільшення (контроль власних емоцій, поведінки-співпереживання зацікавленість, позитивне ставлення до однолітків, безконфліктність в спілкуванні). А негативні ж (егоїстичне і нестійке ставлення до сверстніку- скарги взрослим- агресивне ставлення до однолітка в ситуації конфлікту) мають тенденцію до зниження.

Проведена дослідно-експериментальна робота дозволяє стверджувати, що гіпотеза дослідження істинна і не суперечить отриманим в дослідженні фактів. Це свідчить про те, що комунікативна зрілість дітей 6-7 років дійсно пов`язана з розвитком таких властивостей спілкування, як внеситуативно і довільність.

Теоретична значимість дослідження обумовлена його внеском в розробку наукових уявлень про критерії комунікативної зрілості дітей 6-7 років.

Практична значимість полягає в можливості використовувати її результати в побудові гармонійних взаємин педагогів і психологів з дітьми 6-7 років, що надходять до школи.

Маслова Ольга Олександрівна