Шкільна дезадаптація як соціально-психологічна проблема у дітей з зпр на етапі переходу від ігрової діяльності до навчальної

Однією з найважливіших теоретичних і практичних проблем, що стоять перед психологами та педагогами освітніх закладів усіх типів, є проблема шкільної дезадаптації. Питання про необхідність створення сприятливих умов з перших днів перебування дитини в школі є ключовим в благополучній адаптації його до нових умов.

Для вирішення цього завдання велике значення має подолання шкільної дезадаптації (ШД) шляхом надання допомоги дітям з труднощами в навчанні. До цієї категорії належить група дітей з ЗПР, що характеризується затримкою темпу і нерівномірністю розвитку.

Поняття шкільної дезадаптації можна інтерпретувати як: соціально-психологічний процес відхилень у розвитку здібностей дитини до успішного оволодіння знаннями і вміннями, навичками активного спілкування і взаємодії в продуктивної колективної навчальної діяльності. Це соціально-психологічна проблема відносин і особистісного розвитку соціально дезадаптованих дитини [Н.В.Вострокнутов].

Основою діагностики при такому розумінні ШД стає проблемний підхід до систем відносин дитини: «дитина - батьки», «дитина - однолітки», «дитина - вчитель», «дитина - школа», «дитина - його фізичне і психічне здоров`я, особистісна самооцінка» .

Діти з ЗПР до моменту надходження в школу виявляються не дозрілими для навчання в ній, тому вони не можуть перебудувати форми своєї поведінки відповідно до вимог, що пред`являються навчанням. Вони зазнають серйозних труднощів у процесі адаптації до нових умов у зв`язку з підвищенням психічної активності, зміною соціальної ролі і зміною провідної діяльності.

ШД у дітей з ЗПР і нормою є фактором перешкоджає повноцінному особистісному розвитку учня і ускладнює навчально-виховний процес. Особливо актуальною є проблема виявлення і усунення ШД на початковому етапі навчання в період зміни провідної діяльності.

У завдання нашого дослідження входило експериментальне вивчення особливостей дезадаптації у дітей з ЗПР до школи, виявлення причин її формування і розробка з їх урахуванням основних напрямків психолого-педагогічної корекційної та профілактичної роботи з такими дітьми, при виявленні у них ШД на етапі переходу від ігрової діяльності до навчальної (школа № 1, школа № 27)

В експерименті брало участь 40 дітей у віці 7-9 років.

Основні методи збору інформації - діагностична бесіда (виявлення рівня мотивації і готовності до шкільного навчання, самооцінки, фізичного самопочуття і психологічного комфорту) - спостереження (виявлення проявів дезадаптації) - експертні оцінки у вигляді спеціально розробленої анкети для батьків (збір анамнестичних даних, інформація про психосоматическом здоров`я дитини, побутових умовах і взаєминах в сім`ї) - методика «Незакінчені речення» (з`ясування проблемних зон, системи відносин, а також наявність страхів і побоювань, пов`язаних зі школою) - методика «Малюнок сім`ї» (отримання уявлення про сімейних відносинах і можливе наличи і емоційно-особистісного дискомфорту) - карта спостережень Стотта (фіксація дезадаптивних форм поведінки, визначення провідного синдрому і обчислення коефіцієнта дезадаптації). Результати пройшли обробку методом математичної статистики. Методи підбиралися виходячи з принципу комплексності та взаємодоповнюваності.

Дослідження показали, що у дітей в переважній більшості превалює низький рівень мотивації до навчальної діяльності і несформованість готовності до шкільного навчання, які частково були наслідком дефектів сімейного виховання і дізгармоніі сімейних відносин.

Найбільшу вагу мають проблеми страхів і побоювань пов`язаних зі школою і навчанням, а також загальна тривожність у школі (фігурує у 65% обстежених). Страхи та невпевненість у відносинах з учителем присутні у 60% учнів. У відносинах з однолітками зазнають труднощів приблизно 40% учнів.

Заслуговують на увагу такі проблеми, як: депресивні стани, відхід у себе, тривожність і недовіра до нових людей, речей, гіперактивність і брак соціальної нормативності (асоціальність), переважно пов`язані з несприятливими умовами середовища і обтяженим біологічним фоном.

Спостереження за дітьми в повсякденних умовах показали, що у дітей з ЗПР вже в дошкільному віці починають складатися егоцентризм, некритичність, деяка агресивність або навпаки надмірна покірність і пристосуванство, які при несприятливих умовах можуть стати нормою поведінки, нанести непоправної шкоди формуванню їх особистості та посилити можливу дезадаптацію цих дітей до шкільних умов.

Сурогіна Н.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!