Соціально-психологічні аспекти дезадаптації у дітей з обмеженими можливостями здоров`я

Серед медико-соціальних і економічних проблем, що мають важливе загальнодержавне значення, особливе місце належить питанням дитячої інвалідності та організації допомоги дітям з обмеженими фізичними і психічними можливостями. Поряд з демографічними показниками і захворюваністю населення, інвалідність є однією з фундаментальних характеристик громадського здоров`я та соціального благополуччя країни. Освоєння дітьми соціального досвіду, включення їх в існуючу систему суспільних відносин вимагає від суспільства певних додаткових заходів, засобів і зусиль (це можуть бути спеціальні програми, спеціальні центри по реабілітації, спеціальні навчальні заклади і т. Д.) Для створення сприятливих умов адаптації дітей з обмеженими можливостями.

Особливо важливе значення має корекція міжособистісних відносин у дітей-інвалідів, так як саме вони є первинною ланкою, що дозволяє такій дитині інтегруватися в соціум. Про цю проблему і її наслідки на життя кожної дитини, якому поставлене інвалідність, можна часто чути по телебаченню, по радіо, в газетах та інших засобах масової інформації. Суспільство не готове прийняти і зрозуміти цю групу дітей. Необхідно кардинальну зміну ставлення, переорієнтацію мислення оточуючих на прийняття такого людини як рівного.

Це один аспект проблеми взаємин суспільства і інвалідів, а отже і елемент, сприяючий дезадаптації дітей з обмеженими можливостями.

Інший аспект - це життя дитини з обмеженими можливостями здоров`я та його сім`ї. Сім`я формує у дитини оцінку на суспільство, взаємини в суспільстві, значимість самого себе в суспільстві. Сприйняття батьками таких дітей часто спотворено, іноді вони вибирають неадекватні форми контролю, емоційно відкидають дитини, що негативно відбивається і на ставленні оточуючих до такої дитини. Дитині зазвичай не надається можливості проявити власну активність. Це сприяє закріпленню інфантильності, невпевненості в собі, несамостійність. Важливо звертати увагу на те, як складаються відносини між дітьми з обмеженими можливостями та оточуючими їх здоровими дітьми. Переважна більшість дітей у віці від 8 до 18 років навчаються в загальноосвітніх установах (87%). Тому взаємини дітей з обмеженими можливостями і здорових дітей є найпотужнішим чинником соціальної інтеграції. Як показує зарубіжний і вітчизняний досвід, діти з обмеженими можливостями, нерідко навіть маючи всі потенційні можливості брати активну участь в житті суспільства, не можуть їх реалізувати просто тому, що здорові не хочуть спілкуватися з ними. У зв`язку з цим очевидно, що у дітей з обмеженими можливостями з`являється велика кількість перешкод для успішної соціально-психологічної адаптації.

В цілому можна сказати, що діти з обмеженими можливостями, взаємодіють з обмеженим колом людей. Вони відчувають труднощі в побудові контактів з оточуючими і більше схильні до прояву агресивності і конфліктності. Часто дітям з обмеженими можливостями властиво відсутність нервово-психічних зривів при адаптації в нових умовах. Тому для їх успішної адаптації велике значення мають умови зовнішнього середовища, а саме сім`ї такої дитини і навколишнього його суспільства. А також потрібен індивідуальний підхід, постійне спостереження і комплекс корекційних заходів.

Таким чином, перераховані факти вказують на численні складні проблеми, пов`язані з соціально-психологічною адаптацією дитини з відхиленнями у розвитку в умовах його існування, і передбачає особливий соціальний захист і підтримку даної категорії населення.

Залобіна А. Н.