Формування навичок саморегуляції підлітків з обмеженими можливостями

В даний час в умовах зміни соціальної сфери суспільства саморегуляція і її роль у розвитку особистості стає однією з найбільш актуальних проблем психологічної науки і практики. Різні аспекти становлення саморегуляції підлітків розкриті в роботах К. А. Абульхановой-Славської, Б. С. Волкова, І. В.Дубровіной, В. А. Крутецкого, Н. С. Лейтеса, В. І. Моросанова, Г. А. Цукерман, Д. Б. Ельконіна та ін. Аналіз психологічних досліджень саморегуляції показує, що існують різні погляди на визначення, структуру і функції саморегуляції, проте дослідники єдині в розумінні того, що поведінка і діяльність, формування змістовної структури і форм прояву цілої системи інших психологічних освіту: й обумовлені особливостями саморегуляції особистості.

У зв`язку з цим особливого значення набуває зміст саморегуляції осіб з обмеженими можливостями здоров`я. За допомогою теоретичних методів було проведено вивчення та аналіз філософських і психологічних джерел з проблеми саморегуляції людини. Як емпіричних методів виступили сфокусована бесіда, психолого-педагогічне спостереження, констатуючий і формуючий експерименти, психологічне тестування, аналіз продуктів діяльності, кількісний і якісний аналіз емпіричних даних, підтверджений статистичними розрахунками, достатніми для необхідних висновків. Емпіричні дані були отримані в дослідженні, що проводилося у вересні-листопаді 2010 р У дослідженні взяли участь 79 молодших підлітків у віці від 10 до 12 років, що проходять соціально-психологічну реабілітацію в спеціалізованому центрі м Кірова.

Вибірка була гетерогенна по підлозі і за віком і становила 35 юнаків (44,3%) і 44 дівчини (55,7%). Підлітки мали такі захворювання: травматична хвороба головного мозку, наслідки ДЦП, наслідки нейроінфекції, остеохондроз і сколіоз різних відділів спинного мозку, енцефаломієліт і ін. Участь в дослідженні грунтувалося на вільній згоді, всім респондентам надавалися чіткі інструкції виконання завдань. З метою виявлення рівнів вираженості саморегуляції поведінки нами була застосована методика вивчення стильової саморегуляції поведінки В. І. Моросанова.

Діагностичні можливості даної методики дозволили отримати наступні результати: виявлено, що більшість піддослідних має низький рівень саморегуляції поведінки - 57 осіб (72%), 15 (19%) осіб мають середній рівень саморегуляції і сім чоловік (9%) - високий. Аналізуючи отримані результати, слід зазначити, що переважна більшість респондентів мають низький рівень саморегуляції поведінки (72%) Це означає, що для осіб з обмеженими можливостями здоров`я стосовно даної вибірці властива погано сформована потреба в усвідомленому плануванні та програмуванні своєї поведінки. Отримані результати можуть бути пов`язані з тим, що ситуація хвороби в даному випадку може бути причиною погано сформованої усвідомленої саморегуляції поведінки осіб з обмеженими можливостями здоров`я. Респонденти з високим рівнем саморегуляції легше опановують новими видами активності, впевненіше почуваються в незнайомих ситуаціях. Середній рівень саморегуляції має в даній вибірці представленість в кількості 19%. Респонденти цієї групи в цілому здатні до усвідомленого планування, прогнозування, програмування власної діяльності. Вони проявляють самостійність і гнучкість в поведінці, мають добре розвинені вольовими якостями особистості. Але, разом з тим, дані властивості можуть проявлятися у них в залежності від ситуації, від обставин, а також від найближчого оточення респондентів.

Таким чином, аналіз результатів за методикою В. І. Моросанова "Стиль саморегуляції поведінки" показав, що респонденти даної вибірки мають низький загальним рівнем усвідомленої саморегуляції поведінки (72%), т. Е. Здатність до усвідомленого планування, програмування, прогнозування своєї поведінки у них утруднена. Це може бути пов`язано з тим, що ситуація хвороби, що вимагає розгляду можливих перспектив власного життя, багато в чому фрустрирует осіб з обмеженими можливостями здоров`я з огляду на побудови ними несприятливих прогнозів щодо власного одужання і успіху лікування.

Давлетшина Н. Р.