Саморегуляція психічних станів підлітків

В даний час проблема регуляції психічних станів представляє особливої актуальності. Психічні стани можуть стати як фундаментом адекватного, передбачуваного і зваженого поведінки, так і причиною нераціонального, неадекватного, агресивного, а іноді і трагічного поведінки. Найбільша напруженість і коливання в психічних станах спостерігаються в підлітковому віці. У сучасних умовах до традиційних проблем підліткового віку (конфліктів з дорослими, хворобливою залежністю від однолітків, пошуку свого образу) примикає проблема перевантаженості інформацією і необхідність досить раннього професійного самовизначення. Проблема полягає в тому, що, починаючи підготовку до професійної діяльності практично на дорослому рівні, підлітки ще не готові по-дорослому ставитися до себе і, зокрема, ефективно регулювати свої психічні стани, що не може не відбитися на діяльності і на відносинах з оточуючими .

Метою нашої роботи є дослідження типових психічних станів і методів їх саморегуляції у підлітків в умовах навчання. У дослідженні взяли участь 636 підлітків у віці від 10 до 17 років: 306 осіб чоловічої статі та 330 - жіночої. При обробці результатів група була розбита на вікові підгрупи: предподростковий (10-11 років), молодший підлітковий (12-13 років), середній підлітковий (14-15 років) і старший підлітковий (16-17 років) вік.

Опитування показало, що найбільш часто зустрічаються і яскраво вираженими станами підлітків в школі є страх, радість, активність і сонливість (крім предподросткового віку). Далі, за допомогою методики А.О.Прохорова "Рельєф психічного стану особистості" виявлено, що ці стани впливають на психічно процеси, фізіологічні реакції, переживання і поведінку.

При дослідженні способів саморегуляції психічних станів підлітків з`ясувалося, що підліткам необхідні певні "підручні засоби" для регуляції свого стану. Якщо підліток знаходиться в спортивній секції в момент переживання травмуючої ситуації, то він підсилює фізичну нагрузку- якщо вдома - то дивиться телевізор, улюблений відеофільм, грає на комп`ютері, возиться з домашнім улюбленцем або слухає музику- якщо є можливість поспілкуватися - то розмовляє з друзями. На жаль, ці методи неможливо застосувати в навчальному закладі - там немає музики, телевізора, а можливість спілкування обмежена змінами. Дослідження показали, що всього 5-10% підлітків, починаючи з 13-14 років, починають використовувати елементи аутотренінгу ( "думаю про хороше", "дивлюся в дзеркало", "йду і кричу", "сміюся понарошку, потім стає легше" і т. д.). Можна зробити висновок, що більшість відомих підліткам методів регуляції станів не доступні саме там, де хлопці найбільш їх потребують - в навчальному закладі, тому необхідно розширювати знання підлітків про способи саморегуляції.

На додаток до тих методів саморегуляції, які підлітки відкривають для себе інтуїтивно, можна запропонувати наступне:

систематичне виділення часу для спокійної концентрації думок, релаксації, постановки "уявного експерименту", повного занурення в виниклу або загрозливу, травматичну ситуацію (для реалізації цього методу добре підходить перехідний стан від сну до активного дня і назад);

систематичне тренування у визначенні травмуючих ситуацій (можлива на своєму досвіді і досвіді оточуючих);

рішення шарад, ребусів, головоломок, логічних задач і т.п .;

дихальні вправи, штучна зміна виразу обличчя (хоча міміка не може замінити одне психічний стан на інше, вона допомагає регулювати його інтенсивність);

висловлення своєї думки та опис своїх переживань в коректній формі.

Ванюхина Н.В.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!