До проблеми психологічної профілактики девіантної поведінки дітей та підлітків

Результати багатьох досліджень останніх років свідчать про наростаючі навантаженнях на нервову систему, психіку людини. Інформаційний бум, прискорення ритму життя і інші патогенні особливості сучасного життя призводять до емоційної напруги, яке стає одним з факторів розвитку нервово-психічних захворювань. Експерти Всесвітньої організації охорони здоров`я відзначають помітне поширення нервово-психічних розладів у дітей та підлітків. Виходячи з концепції В. М. Мясищева, в основі якої - розуміння неврозу як психогенного захворювання особистості, ми можемо стверджувати, що невротичні і неврозоподібні стани у дітей і підлітків з деформаціями особистісного розвитку часто супроводжуються різними поведінковими розладами, які фахівці кваліфікують як девіантна поведінка.

Підставою для цього твердження стало і проведене нами в 2007 р наукове дослідження, проведене на базі Центру тимчасової ізоляції неповнолітніх правопорушників Твері і Тверській області. Дослідження показало, що девіантом і делінквент знаходяться в стані неврозу і предневроза. Результати діагностики показали, що негативні психічні стани виявлені у 100% обстежених дітей віком від 8 до 16 років, причому у дітей віком 8-11 років зафіксовано наявність депресивних станів у поєднанні з гіпертривожність, невпевненістю в собі (аж до комплексу неполнценності), станом самотності - у підлітків віком від 12 ло 16 років - стан гіперагресивна в поєднанні з гіпернапряженностью і яскраво вираженими страхами, неадекватною (заниженою) самооцінкою. Цікавий факт, що діти і підлітки з внутрішнім локусом контролю відчувають стан самотності і депресії, більше схильні до наркоманії, токсикоманії та алкоголізму- діти і підлітки з зовнішнім локусом контролю, які відчувають гіперагресивна стану, підвищено конфліктні з однолітками, педагогічним персоналом і співробітниками правоохоронних органів.

З метою корекції особистісного розвитку дітей і підлітків з невротичними і неврозоподібні стани, а також ранньої профілактики девіантногого поведінки різного рівня важливо озброювати фахівців системи освіти (педагогів, психологів) знаннями з області Девиантология.

У зарубіжній науці психологія девіантної (що відхиляється) поведінки склалася як самостійна наукова і навчальна дисципліна. У Росії ця наука не має такого теоретичного та емпіричного досвіду: вона на шляху становлення і розвитку. У вітчизняній науковій літературі проблеми, присвячені девіантної поведінки, пов`язані головним чином з важкими дітьми та підлітками групи підвищеного соціального ризику. Для девиантов характерні такі властивості емоційно-вольової та ціннісно-нормативної сфер особистості, як тривожність, дефектність ціннісної системи. Особистість девианта характеризується зростанням компенсуючих тенденцій, спрямованих на зміну свого статусу і позбавлення від дискомфортного стану шляхом інтенсифікації відхиляється від культурного статусу поведінки. Безумовно, складні життєві обставини, неправильне сімейне виховання, низький загальноосвітній і культурний рівень оточуючих впливає на багатьох дітей, проте далеко не всі поставлені в ці умови стають девіантом. У той же час несприятливі психологічні та психофізіологічні передумови також не є фатальними самі по собі (т. Е. Без поєднання з соціальними факторами) і не можуть стати детермінантою девіантності. Девіації детермінуються суперечливою вихідної соціальною позицією кожної особистості, "включеної" в девіантні відносини, її диспозиционной поведінкою. І ми вже будемо говорити про попередження девіантної поведінки на рівні первинної психологічної профілактики, коли закладаємо систему норм, цінностей та ідеалів, на основі яких формується мотиваційна сфера особистості дитини, його здатність до самоконтролю і саморегуляції, його психічний і психологічне здоров`я.

Розуміння того, що в основі девіантної поведінки дітей та підлітків лежать деформації особистісного розвитку, обумовлені факторами ендогенної природи та соціального оточення, дозволить педагогам і психологам на ранній стадії розвитку (в умовах початкової школи, а не в виправних установах) вибудувати ефективну діяльність по профілактиці неврозів і предневрозов в учнів.

Самусенко І. Л., Травіна С. А.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!