Роль ситуації в формуванні суб`єктивного образу психічного стану

Значимість регуляції психічних станів для суб`єкта в його повсякденному і професійної діяльності, а також в екстремальних ситуаціях очевидна. А наскільки ефективні методи регуляції і саморегуляції психічних станів можна розробити, не маючи уявлення про суб`єктивний образі психічного стану, його структурі, принципах детермінації, динаміці?

Питання риторичне. Фундаментальні дослідження основа для розробки нових практичних методів в психології. Роблячи крок в даному напрямку, своє дослідження ми присвятили проблемі впливу мінливих умов об`єктивної дійсності (ситуацій) на суб`єктивний образ психічного стану. В рамках свого дослідження ми спробували відповісти на питання: чи приведе зміна ситуації до актуалізації відповідних їй нових параметрів "внутрішнього світу" людини (як фізіологічних, так і психологічних - емоційних і поведінкових), адже саме ситуація запускає формування образу стану. Психічний стан, слідом за А. О. Прохоровим, ми розуміємо як відображення особистістю ситуації у вигляді стійкого цілісного синдрому (сукупності характеристик) в динаміці психічної діяльності, що виражається в єдності поведінки і переживання в континуумі часу. В результаті сприйняття і інтерпретації ситуації складається суб`єктивний образ психічного стану. Мета нашого дослідження - виявлення особливостей впливу ситуації на взаємозв`язок компонентів образу минулого стану на прикладі стану радості. Грунтуючись на проведеному аналізі теоретичних концепцій і виходячи з поставленої мети, ми висунули два припущення для верифікації:

1) ситуація зумовлює взаємозв`язок всіх компонентів образу стану;

2) просторова організація способу стійка і внеситуативно.

Емпірична база дослідження. Вибірку склали 40 випробовуваних (20 юнаків і 20 дівчат) віком від 17 до 22 років. Всі вони є студентами різних спеціальностей казанських університетів. Методичне забезпечення дослідження. Студентам пропонувалося згадати стан радості, яке вони відчували в кожній з п`яти заданих ситуацій:

1) при зіткненні з прекрасним;

2) при зустрічі з другом;

3) під час свята, масштабного заходу;

4) виграш спортивної команди;

5) придбання довгоочікуваної речі.

Необхідно було методом вільно конструируемого відповіді дати словесний опис семантичного простору стану радості в певній ситуації. Друга частина дослідження проводилася з використанням методики "Рельєф психічного стану". Опитувальник є перелік ознак структури психічного стану і містить 40 показників стану, розділених на чотири блоки: психічні процеси, фізіологічні реакції, переживання і поведінку. Кожен показник має 11 рівнів вираженості. З усього різноманіття психічних станів для емпіричного вивчення нами була обрана саме радість, так як вона є позитивним станом високого ступеня активності, а вони характеризуються найбільш складно організованою структурою. До узгоджується з висновками призвело зіставлення індексу організованості структури (ІОС по Карпову) і суб`єктивної оцінки піддослідними ступеня впливу ситуації на стан: образ стану, що виник в ситуації, яка, на думку випробовуваних, ними майже не контролювалися, виявився найбільш організованим. Іншими словами, у міру підвищення ситуаційного впливу взаємозв`язку компонентів образу стану стають більш стійкими. Можливо, це обумовлено тим, що при посиленні почуття контролю над ситуацією особистісні особливості людини починають надавати більш значний вплив на формування образу стану, і він стає більш індивідуалізованим.

Найбільш значущим підсумком дослідження є доказ того, що просторова організація (структура) образу минулого стану стійка, що не залежна від ситуації, в якій воно сприймалося (т. Е. Образ пережитого стану вписався в суб`єктивний досвід людини і відтворюється статично, незалежно від ситуації, в якої це стан виникало). І, нарешті, встановлено, що просторова організація способу стану стає більш інтегрованою (взаємозв`язок компонентів образу стану посилюється) в міру зростання суб`єктивного почуття впливу ситуації на стан.

Паксютова В. В.