Можливість дослідження психічного образу

Озираючись на всю історію вивчення психічних образів, нам доводиться задати собі питання: як можливо наукове дослідження психічного образу в рамках психології? Адже образ, даний суб`єкту у внутрішньому плані, частіше переживається, ніж усвідомлюється, а тому рідко вербалізує. Як, в такому випадку, можна виміряти характеристики образу, порівняти даний образ з іншими, і чи є взагалі "цей образ" в безперервному і хаотичному потоці вражень і переживань? Однак те, що не можна виміряти і побачити безпосередньо, ймовірно, можна виміряти опосередковано, варто лише знайти відповідний корелят і визначити характер взаємозв`язку. Найбільшу увагу дослідників було приділено образам сприйняття. Коротко підсумуємо основні досягнуті результати.

Емпірична психологія (Вундт, 1880 Гельмгольц, 1862). Як відомостей про спосіб виступали словесні звіти навчених випробовуваних, внаслідок чого сам образ не потрапляє до уваги не тільки для дослідника, а й для самого випробуваного.

Берлінська школа гештальтпсихології (Коффка, 1935- Келлер, 1929). Метод дослідження - експеримент, що дозволило зібрати великий арсенал фактичних даних. Як відомостей про спосіб розглядалися вербальні відповіді випробовуваних.

Інформаційний підхід. Ввів нові методи дослідження-отримав розвиток хронометричний метод, з`явилися сучасні модифікації психофізіологічних методик, процедур реєстрації рухів очей, рук, голови, викликаних потенціалів. Спостерігаються референтами протікання психічних процесів стає час, характер рухів випробуваного, фізіологічні реакції організму. Однак не був описаний характер взаємозв`язку між що спостерігаються явищами і неспостережуваними процесами в психіці.

Дослідження екологічного спрямування в психології (Гібсон, Турвей) присвячені аналізу стимуляції, в якій вже містяться стомлений інваріантні структури, що містять необхідну суб`єкту інформацію про об`єкт. Суб`єктивний образ не береться до уваги.

Синтез когнітивного і екологічного спрямування (Найссер, 1981) змістив акцент з отримання інформації на процеси її організації та використання. Референтом психічного образу в даному випадку є час стеження або подання, зображення образу.

У дослідженнях послідовників діяльнісного підходу спостерігаються референтами чуттєвого образу були перцептивні дії, рухова активність органів почуттів, загальна специфіка виконуваної дії, наявність або відсутність реакції. Однак конкретні взаємозв`язку образу і діяльності так і не були розкриті.

На думку В.А.Барабанщікова, все традиційні підходи відносяться до "гносеологічної" парадигмі, характерною для природничих наук, так як вивчаються переважно два відносини:

1) об`єкт сприйняття? X (t)? Чуттєвий образ;

2) чуттєвий образ (i)? Y (t)? Чуттєвий образ (i + 1), де x (t) і y (t) - функції досліджуваних феноменів.

При цьому всі компоненти схеми беруться вже як заздалегідь заданий. Справедливіше було б розглядати ці явища в "онтологічної" парадигмі, коли всі елементи ще "стають". Кожен акт сприйняття є і акт становлення його суб`єкта, тому необхідно додавання суб`єкта в вихідну схему:

1) Суб`єкт сприйняття (t)? об`єкт сприйняття (t);

2) Образ (i)? x, y (t)? образ (i + 1).

Ставлення (1) - взаємозв`язок суб`єкта і об`єкта сприйняття в просторі і часі, відношення (2) - власний рух чуттєвого образу. Параметр (t) позначає розвиток компонентів в часі.

На думку Барабанщикова, шукані ланки x (t), y (t) в даній схемі починають збігатися. Ми пропонуємо розділити їх, так щоб x (t) залишалося характеристикою зміни способу залежно від змін об`єкта, а y (t) виражало зміни способу в зв`язку зі змінами в суб`єкті сприйняття. Ми припускаємо, що зміни в суб`єкті внаслідок збільшення часу контакту з образами даного виду - підвищення чутливості до них і підвищення швидкості сприйняття. А властивості самого способу залежать від тривалості його існування і швидкості формування. Тому ми вважаємо, що найбільш об`єктивним референтом психічного образу будуть різні часові показники. А для виявлення взаємозв`язку між образом і часом передбачається побудова математичної моделі психічного образу і її експериментальна перевірка.

На підставі аналізу історії дослідження і сучасних уявлень про психічне образі, ми приходимо до висновку, що його найбільш об`єктивним корелятом, які спостерігаються в експерименті та практиці, можуть стати тимчасові показники. Виявлення характеру взаємозв`язку між образом і часом вимагає ретельної розробки.

Шаповалова Ю.А.