Формування образу хвороби

У психологічній науці категорія образу належить до числа фундаментальних. Відомі вчені А.Н. Леонтьєв, Б.Г. Ананьєв, С.Л. Рубінштейн, Б.М. Теплов, С. Д. Смирнов, В.С. Тюхтін, Д.А. Ошанін в своїх роботах приділяли велику увагу категорії способу. Питання формування і функціонування образу хвороби у пацієнтів є одним з найбільш дискусійних в області медицини і психології.

Вивчення та аналіз наукової літератури свідчить про відсутність загальної концепції образу хвороби та різноманітті наявних дефініцій, використання яких не дозволяють розкрити позначену проблему.

У зв`язку з цим виникла необхідність розробки основних термінів і понять. Образ хвороби розглядався в ракурсі трьох позицій (відносин) - лікар, психолог, пацієнт. Образ хвороби (як позиція пацієнта) - це відображення в свідомості пацієнта його психічного і соматичного стану, який як і ВКБ (на думку А. Р. Лурія) включає два основних рівня: перцептивний (уявлення як результат відчуттів, сприйняття, уяви) і понятійний рівень, що виражає розуміння і тлумачення пацієнтом свого стану.

Образ хвороби пацієнта у лікаря - диференціація, ідентифікація суб`єктивних і об`єктивних даних про стан пацієнта з еталонним чином тієї чи іншої хвороби.

Образ хвороби у психолога - це образ психологічного статусу особистості пацієнта у психолога, як оцінка і порівняння психічного стану пацієнта з еталонним чином здорової людини.

Однак ці визначення не є вичерпними і будуть уточнені і деталізовані в рамках розроблюваної концепції психології образу хвороби у осіб з психосоматичної патологією.

На підставі результатів клініко-психологічних досліджень та теоретичного моделювання індивідуально-специфічних образів хвороби пацієнтів з психосоматичної патологією - учасників ЛНА на ЧАЕС була створена модель формування образу хвороби у даної категорії пацієнтів, яка включає в себе наступні основні структурні компоненти:

когнітивно-перцептивний - диференційований аналіз інтелектуально-мнестичної діяльності пацієнта (відчуття, сприйняття, уявлення, уяви, пам`ять, мислення) - інформаційно-аналітичний - виявлення домінуючих джерел інформації: засоби масової інформації, літературні джерела, думка учасників цієї або аналогічної ситуації, висновок фахівців , спостереження за життям і діяльністю інших людей, що мають аналогічні проблеми-пам`ять, мислення (аналіз, синтез та ін.), усвідомлення основи образу хвороби-S самооц Нічний як усвідомлення образу хвороби пацієнтом, самооцінка стану, емоційно-поведінковий як емоції і почуття пацієнта, пов`язані з усвідомленням образу хвороби, вироблення його ставлення до ситуації, що склалася (прийняття ситуації як неізбежной- часткове прийняття ситуації як неізбежной- подавленіе- витесненіе- уход- відмова ) - соціально-орінтірованний як вироблення пацієнтом стратегії власного соціального поведінки і готовності до його реалізації- індивідуально-прогностичний як визначення пацієнтом життєвої перспективи.

Звертає на себе увагу той факт, що формування і функціонування образу хвороби у ЛНА на ЧАЕС являє собою складний багаторівневий процес. Підпорядкованість цього процесу певним закономірностям дозволив виділити в ньому "опорні точки хвороби". "Опорна точка хвороби" являє собою сукупність об`єктивних параметрів (ЕЕГ, РЕГ, ЕКГ, ФГДС, ЯМР, КТ, лаборатор- но-клінічні дані) і суб`єктивних відчуттів, що виникли у пацієнта в певних інтервалах (перебування в стаціонарі) часу на основі засвоєння інформаційних потоків і усвідомлених дій, спрямованих на одужання. Момент перемикання пацієнтів з відчуття соматичного або психічного дискомфорту на його причину був узятий за одну з головних "опорних точок хвороби" в процесі проведення психологічної корекції.

Більш детальне структурування образу хвороби в порівнянні з класичним уявленням ВКБ, зокрема, виділення описаних вище п`ятого і шостого рівнів, було обумовлено специфікою цього образу у ЛНА на ЧАЕС. Облік цієї специфіки представлявся необхідною умовою для розробки ефективних методів психологічної корекції і терапії.

Вишневська В.П.