Внутрішня картина хвороби при ускладнених формах виразкової хвороби

Сучасна медицина характеризується впровадженням ідей і методів медичної психології в клініку соматичних захворювань. Хронічне соматичне захворювання, яким є виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, супроводжується у хворого розвитком певного бачення хвороби і ставлення до нових обставин життя в умовах хвороби і лікування, т. Е. Формуванням своєрідної внутрішньої картини хвороби (ВКБ). У вітчизняній психології використовується концепція В.Н.Мясищева, згідно з якою особистість розглядається як система відносин, важливе місце в якій займає ставлення до хвороби.

Психологічний аналіз в концепції В.Н.Мясищева передбачає розгляд відносини в трьох смислових ракурсах: емоційному, когнітивному і поведінковому. Емоційний компонент ставлення до хвороби відображає різні види психологічного реагування на хворобу та її наслідки. Когнітивний компонент відображає знання хворого про хворобу, її усвідомлення, розуміння її ролі та впливу на життєве функціонування хворого, передбачуваний прогноз. Мотиваційно-поведінковий компонент відображає вироблення стратегії поведінки, способу життя в умовах хвороби, а також пов`язані з хворобою реакції, що сприяють адаптації або дезадаптації до неї.

Своєчасне виявлення неадекватного ставлення хворого і корекція дезадаптивних уявлень про хвороби, стають необхідною умовою ефективності медичної допомоги в умовах реальної соматогенной вітальної загрози, зумовленої хворобою.

Метою цього дослідження було вивчення особливостей ВКБ на моделі хворих з виразковою хворобою шлунка і дванадцятипалої кишки з позиції успішності лікування і якості життя.

Нами було проведено комплексне клінічне та психологічне обстеження 45 хворих з ускладненими формами виразкової хвороби на етапі стаціонарного лікування. Серед надійшли загострення виразкової хвороби мало місце у 30 хворих (66,7%), кровотеча - у 8 хворих (17,8%), перфорація - у 7 хворих (15,5%).

Для діагностики типу ставлення до хвороби використовувалася методика Тобол, сконструйована в лабораторії клінічної психології інституту ім. В.М. Бехтерева. Метод дозволяє діагностувати сформований під впливом хвороби патерн відносин до захворювання і лікування, лікарям і медичному персоналу, рідним і близьким, оточуючим, роботі (навчанні), самотності, минулого і майбутнього, а також до вітальним функцій (самопочуття, настрій, сон, апетит) . При діагностиці використана типологія відносин до хвороби, запропонована А. Е. Личко і Н.Я.Івановим. Виділяються 12 типів ставлення, об`єднані в три блоки за принципом адаптивності і "інтер-интрапсихической спрямованості" дезадаптації в разі дезадаптивного характеру відносин. Статистична обробка даних включала критерій Стьюдента і лінійний кореляційний аналіз.

Аналіз проведених досліджень показав, що для хворих з виразковою хворобою найбільш типовий сенситивний тип ставлення до хвороби (42,4%). Також досить часто спостерігаються такі дезадаптивние варіанти відношення до хвороби, як тривожний і іпохондричний (по 33,4%), неврастенічний (30,3%). Помітно рідше зустрічаються паранойяльний (18,2%), меланхолійний і дисфоричний типи (по 12,1% спостережень). У 9,1% хворих встановлено егоцентричний і гармонійний типи ставлення до захворювання. Як видно, в обстеженій вибірці чітко переважають типи ставлення до хвороби дезадаптивних характеру, як другого, так і третього блоків. Частота народження типів відносини другого блоку склала 55,7%, в той час як типи відносини третього блоку відзначені в 38,5% (рlt; 0,01). Найбільш психологічно проблемної для хворих з виразковою хворобою представляється сфера відношення до лікування. Домінуючим є тривожний тип (17,6%), тобто хворі відчувають постійні побоювання за свій стан, тривожне очікування невдач в лікуванні, розвитку ускладнень. У сфері відносини до самопочуття провідним виявився неврастенічний тип (70,6%). Ставлення до медичного персоналу характеризується переважанням сенситивного радикала (82,3%).

Таким чином, отримані дані свідчать про те, що у хворих з виразковою хворобою домінують типи ставлення до хвороби, що підвищують ризик соціальної і психічної дезадаптації і погіршують прогноз лікування. Дані особливості призводять до порушення комплайенса. Отже, представляється важливим включення методів психологічної корекції неадекватного ставлення до хвороби і лікування в традиційні методи ведення пацієнтів з виразковою хворобою.

Мавіді І.П., Петров А.С.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!