Особливості ставлення до захворювання у хворих з соматоформні розлади

Усвідомлене ставлення до хвороби, будучи проявом внутрішньої картини хвороби (ВКБ), згідно з класичним визначенням Р. А. Лурія, являє собою всю сукупність уявлень і переживань, пов`язаних з хворобою. Згідно з положеннями концепції В.Н.Мясищева, особистість є системою відносин. Кожне відносин крім сутнісних характеристик, може бути розглянуто в трьох ракурсах, які складають компоненти відносини, а саме когнітивному, афективному та поведінковому. Ставлення до хвороби містить вищеназвані компоненти. Для хворих з невротичними порушеннями, а саме до них відносяться соматоформні розлади (відповідно до критеріїв МКБ-10), в більшості випадків характерний соматоцентрірованний тип ВКБ (Ташликов В.А.), тобто хворі вважають, що причиною їх хвороби стану є порушення тілесних функцій , а не конфлікти в системі відносин особистості.

Для вивчення особливостей системи "особистість-хвороба", нами було досліджено 99 хворих з соматоформні розлади, фіксувалися клінічні дані, особливості соціальної взаємодії і експериментально-психологічні характеристики. Вимірювання проводилося двічі, при надходженні в клініку і при виписці. Для вивчення когнітивного компонента ставлення до хвороби була використана методика Опитувальник депресивності Бека (Тарабрина Н.В.) - когнітивно-афективна Субшкала і показники копінг-тесту Лазарусаа. Афективний компонент був вивчений за допомогою опитувальника Інтегративний тест тривожності (Вассерман Л.И.). Загальна структура ставлення до хвороби вивчалася за допомогою методики Тобол (Вассерман Л.И.). Згідно з отриманими даними поведінковий аспект ставлення до хвороби проявляється в характерному для хворих з соматоформні розлади поведінці, а саме: часта зміна лікуючого лікаря, не прийняття висновків щодо функціональної природи, що є у них розлади, нездатність оптимального совладания з проблемними ситуаціями (в тому числі і з хворобою ). Згідно з отриманими результатами, ВКБ хворих з соматоформні розлади характеризується змішаним типом соматоцентрірованной ВКБ по тревожносенсітівному типу з переважанням гіперсоматонозогнозіі (за класифікацією Квасенко, Зубарєва). Були виявлені статистично достовірні кореляції між показниками використаних методик, що вказує на тісний зв`язок між компонентами ставлення до хвороби. Отримані результати дозволяють виділити психотерапевтичні мішені, а саме наявність яскраво виражених тривожних переживань (згідно з результатами використання методики ІТТ) як в особистісному, так і в ситуативному аспектах з субдепрессівнимі переживаннями, особливості когнітивної оцінки проблемної ситуації (дані копінг-тесту) і поведінкові патерни, характерні для соматоцентрірованного типу ВКБ, призводять до формування дезадаптивних реагування на захворювання з інтра- та інтерпсіхіческой дезадаптацією. Повторне дослідження хворих після проведеного лікування показує, що корекція компонентів ставлення до хвороби за допомогою психотерапії та психофармакотерапії зменшує ступінь дезадаптації в зв`язку з захворюванням, збільшуючи вираженість першого блоку ставлення до хвороби.

Чугунов Данило Миколайович