Питання ефективності психотерапії при шизофренії

Відомо, що оцінка ефективності психотерапії при шизофренії в літературі неоднозначна і багато в чому визначається теоретичними поглядами на механізми виникнення захворювання. На думку деяких біологічно орієнтованих психіатрів поєднання психотерапії і медикаментозної терапії при шизофренії не дає додаткового ефекту [Авруцкий Г.Я., 1975- Вовин Р.Я., 1980, 1986]. У той же час клінічна практика показує, що багато параметрів, що залишаються поза зоною впливу фармакотерапії (фрустрационная толерантність, навички міжособистісного взаємодії і проблемно-вирішальної поведінки, соціальна адаптація), стають доступними для корекції за допомогою специфічних психотерапевтичних методик. Використання цих методів показує, що дозвіл актуальних конфліктів шляхом усвідомлення і корекції механізмів дезадаптивной психологічного захисту в значній частині випадків призводить не тільки до зміни психологічного функціонування і поведінки хворих, але і до ослаблення психопатологічної симптоматики [Воловик В.М., Вид В.Д. , 1976- Штипель А.М., 1988- Дементьєв Д.Д., Калітеевская Б.Р., 1988- Вид В.Д., 1993]. Однак механізм цих явищ поки недостатньо вивчений. Традиційно використовувані експериментально-психологічні методики виявляються або недостатньо чутливими, або недостатньо адекватними для поставлених цілей. Це вимагає дослідження ефективності психотерапії новими тестами.

У дослідженні взяли участь 40 хворих на шизофренію, що знаходяться на лікуванні у відділенні відновної терапії психічно хворих психоневрологічного інституту ім. В.М. Бехтерева. З них чоловіки склали 32 (13 осіб), жінки - 67 (27 осіб). Розподіл хворих за віковими групами на момент дослідження таке: до 30 років - 27 осіб (67) - від 31 до 40 років - 9 осіб (22) - старше 40 років - 4 людини (10). У клінічній картині переважала параноидная симптоматика - 30 і шізотіпальное розлад - також 30, шізоаффектівное розлад - 25 хворих. Переважав нападоподібний тип перебігу хвороби - 67. Клініко-психологічне дослідження проводилося до психотерапії і по її закінченні.

Для дослідження нами були обрані методики, за змістом відповідні спрямованості психотерапії, а саме: методики, що вивчають особистісні особливості, особливості реагування на фрустрирующую ситуацію, самооцінку, рівень соціальної компетентності, а також ряд методик, спрямованих на вивчення динаміки захисно-психологічних механізмів особистості в процесі психотерапії.

Дослідження виявило, що динаміка підсумків показників клініко-психопатологічної шкали відображає не тільки зниження продуктивної психопатологічної симптоматики, але і значне поліпшення функціонування емоційно-вольової та когнітивної сфер. Динаміка клініко-психологічних показників відображає збільшення инсайта на хворобу, а саме - сформованість адекватного ставлення до хвороби, критика психопатологічних симптомів, усвідомлення можливості рецидиву і роль соціальних стресорів в загостренні хвороби.

У процесі комбінованої індивідуальної і групової психотерапії у хворих на шизофренію були сформовані більш реалістична самооцінка і сприйняття ситуації в цілому, прийняття більшої відповідальності, підвищення самоконтролю, підвищення критичності до власної поведінки, велика готовність до соціальної взаємодії, до конструктивного розв`язання проблем, що в підсумку призводить до більшої соціальної компетентності хворих. Ця компетентність є інтегративним показником, що забезпечує менший рівень рецидивування захворювання і більш тривалі і якісні ремісії з поліпшеною адаптацією хворих в життя.

Несенчук В.В.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!