Внутрішньоособистісних конфліктів у хворих неврозами і алкоголізмом

Теоретично широко розроблене положення про роль порушення особливо значимих відносин особистості в формуванні нервово-психи-чеських розладів досі недостатньо підкріплене емпірично. Проведене дослідження спрямоване на уточнення структури та функції внутрішньоособистісних конфліктів в клініці неврозів і алкоголізму.

Конкретними цілями дослідження є:

1. Аналіз зв`язку внутрішньоособистісних конфліктів і його структури з виразністю нервово-психічних порушень (симптоматики) у хворих неврозами і алкоголізмом;

2. Вивчення змін внутрішньоособистісних конфліктів в процесі психотерапії неврозів і алкоголізму;

3. Виявлення ролі специфічних проблем хворих на алкоголізм, пов`язаних з вживанням алкоголю, в загальній системі відносин цієї групи хворих.

Дослідження конфлікту проводилося за допомогою комп`ютерної версії тесту конфліктів (Lauterbach), який дозволяє виміряти загальний показник конфлікту в деякій, позначеної певними поняттями, частини когнітивного поля, а також виявити різні специфічні характеристики внутрішньоособистісних конфліктів (наприклад, найбільш конфліктні відносини). Для дослідження вибиралися найбільш значущі елементи системи відносин хворих, причому для хворих на алкоголізм обов`язково включалися теми, що стосуються вживання алкоголю, можливості рецидиву, установки на лікування від алкоголізму. Для вимірювання вираженості симптоматики були використані симптоматичний опитувальник SCL-90 (Derogatis), шкала ситуативної тривожності Спілбергера-Ханіна та шкала депресії (Zung).

У дослідженні взяли участь дві групи пацієнтів психоневрологічного НДІ ім. Бехтерева, які проходили лікування в стаціонарі: хворі неврозами (102 чол.) І хворі на алкоголізм (83 чол.). Пацієнти досліджувалися двічі: на початку і в кінці курсу лікування (6-8 тижнів після початку терапії).

Результати дослідження хворих неврозами свідчать про наявність у них високого загального рівня внутрішньоособистісних конфліктів на початку психотерапії (без значущих відмінностей між групами чоловіків і жінок). Загальні показники вираженості конфлікту значимо корелюють з усіма показниками вираженості симптоматики, що підтверджує зв`язок загального психічного стану цієї групи хворих зі ступенем розбалансованості системи особистісно-значущих відносин. Цей зв`язок ще переконливіше підтверджує одночасне значуще зниження показників вираженості внутрішньоособистісного конфлікту і симптоматики у цих хворих в кінці терапії.

У хворих на алкоголізм на початку психотерапії виявляється середній рівень вираженості внутрішньоособистісного конфлікту і значимо більш низькі показники вираженості симптоматики в порівнянні з групою хворих неврозами. Значна зв`язок конфлікту з симптоматикою виявляється у них на рівні "диадного" конфлікту (конфлікт між ідеальними уявленнями особистості і суб`єктивною оцінкою реальності), а також в певних сферах, що стосуються споживання алкоголю (наприклад, "тверезий спосіб життя", "рецидив", "контрольоване споживання алкоголю ").

На підставі цих результатів можна припустити, що суперечливе ставлення до споживання алкоголю є важливим психогенним фактором в клініці сформувалася алкогольної залежності. Результати дослідження хворих на алкоголізм в кінці курсу лікування свідчить про значному зниженні вираженості конфлікту і симптоматики. У той же час якісного зміни взаємозв`язків між виразністю конфлікту і симптоматики не виявляється.

Мітла Є.В.