Характеристика психологічного статусу і особливості психокорекції у пацієнтів з різними формами іхс

З метою оптимізації профілактики і лікування в останні роки продовжує відзначатися підвищений інтерес до оцінки психологічних аспектів захворювання у пацієнтів, які страждають на ішемічну хворобу серця (ІХС), оскільки особистісні особливості, психоемоційний стан роблять виражений вплив на характер перебігу хвороби і ефективність терапевтичного процесу. У значній кількості випадків ІХС обтяжена артеріальною гіпертензією (АГ), або хронічною серцевою недостатністю (ХСН). Супутня патологія негативно відбивається на показниках якості життя пацієнтів, проте література не рясніє даними про психологічному статусі цього контингенту хворих. Відомості ж ці необхідні в зв`язку з вирішенням питання про реалізацію диференційованого психокоррекционного підходу в лікуванні, реабілітації та профілактики.

Мета: визначити відмінності в психологічному статусі у хворих на ІХС без ускладнень і хворих на ІХС з супутніми ХСН і АГ.

Об`єкт дослідження: психоемоційні характеристики хворих на ІХС.

Методи дослідження: 16-факторний опитувальник Кеттела (форма А), тест фрустраційної толерантності Розенцвейга, шкала Гамільтона для оцінки депресії, інтегративний тест тривожності.

У дослідження брали участь 54 хворих на ішемічну хворобу серця, що знаходяться на лікуванні в кардіологічному відділенні клінік СамГМУ. У 1-у групу ввійшли 26 хворих з діагнозом ішемічна хвороба серця, стабільна стенокардія напруги (ССН) II функціональний клас-в 2-у групу були включені 28 пацієнтів, у яких ІХС була ускладнена хронічною серцевою недостатністю (ХСН) I-IIa стадії за класифікацією Василенко - Стражеско і поєднувалася з артеріальною гіпертензією (як правило 2-й стадії). Групи були ідентичні за статтю, віком і соціальним статусом. Середній вік випробовуваних 55 ± 2,1 років.

Отримані результати. Виявлено низькі показники за фактором С (емоційна нестійкість) і М (практичності) в обох групах. Значні відмінності особистісних особливостей між групою хворих на ІХС без ускладнень і групою хворих на ІХС з супутніми АГ і ХСН були визначені за такими чинниками Е, F, H, Q1 і Q4, виходячи з чого пацієнтів 1-ї групи можна охарактеризувати як більш спокійних і незалежних, наполегливих , підприємливих, динамічних в спілкуванні, вільнодумних, зібраних і енергійних. У 2-й групі пацієнтів домінують такі особистісні характеристики як занепокоєння, невпевненість у собі, більш високий рівень ворожості, схильність до підвищеного реагування на будь-яку загрозу, підвищена відповідальність.

Діагностовано зниження фрустраційної толерантності у пацієнтів і 1-й і 2-ї груп, тобто у них недостатньо розвинені конструктивні навички вирішення конфліктних ситуацій, що сприяє порушенню соціальної адаптації та ускладнює міжособистісне взаємодія, причому в першій групі переважно за рахунок зниження кількості реакцій егозащітного типу і підвищення загальної кількості самообвінітельние реакцій, у пацієнтів другої групи - за рахунок підвищення безобвінітельние реакцій і зниження самостійності у вирішенні конфлік них ситуацій. Дезадаптивние типи реагування під фрустраційної ситуаціях у пацієнтів 1-ї групи значимо залежать від особистісних особенностей- у 2-й групі більшою мірою обумовлені актуальним емоційним станом.

Значні міжгрупові відмінності також були визначені за ступенем вираженості тривожності і депресивної симптоматики, які переважають у пацієнтів з обтяженою форою ІХС, при цьому тривожність у пацієнтів даної групи збільшена в основному за рахунок домінуючих астенічного компонента і емоційний дискомфорт.

З урахуванням виявлених особливостей психологічного статусу нами була розроблена диференціювання програма психокорекції, яка включала індивідуальне консультування, заняття з релаксації та тренінгову групову роботу. У першій групі акцент був зроблений на навчання правильному делегування відповідальності між партнерами по ситуації, опрацювання деструктивної агресії, у другій - на стабілізацію емоційного стану, прийняття відповідальності на себе за вирішення конфліктних ситуацій. Тривалість реалізації програми - 1,5-2 місяці.

В результаті проведеної психокорекційної роботи значимо знизився рівень ситуативної тривожності і намітилася тенденція до зниження особистісної тривожності у пацієнтів обох груп, зменшилася вираженість депресивної симптоматики, поведінкові реакції стали більш гнучкими і адаптивними.

Кувшинова Наталія Юріївна

Кістененва Олена Юхимівна