Особливості когерентності еег при психосоматичної патології

Метою нашого дослідження є вивчення особливостей когерентності електроенцефалограми (ЕЕГ) у пацієнтів з психосоматичними розладами.

Дослідження здійснювалося на базі дорожньої клінічної лікарні м Челябінська. Було обстежено понад 200 пацієнтів, які страждають так званими "класичними" психосоматозів (виразкова хвороба шлунка та 12-палої кишки, бронхіальна астма, есенціальна гіпертензія, ішемічна хвороба серця, цукровий діабет, неспецифічний виразковий коліт, ревматоїдний поліартрит, аутоімунний тиреотоксикоз та ін.). Із загальної кількості обстежених осіб були обрані 100 осіб без неврологічної симптоматики і без морфологічних змін за даними ЕЕГ-обстеження. Вік випробуваних варіював від 18 до 60 років (середній вік - 37,5 років).

В якості контрольної групи були обстежені 100 осіб 18-60 років без психосоматичної патології.

Реєстрація ЕЕГ проводилася на 19-канальному цифровому електроенцефалографії "Міцар" з чашечково хлорсрібного електродів. Електроди розташовувалися по міжнародній схемі 10х20. За результатами когерентного аналізу ЕЕГ були складені схеми межцентральних взаємодії областей мозку.

Статистичний аналіз даних здійснювався за допомогою статистичного пакету "STATISTICA 6.0".

Результати аналізу міжгрупових значень спектрально-кореляційних характеристик ЕЕГ свідчать про те, когерентні структури ЕЕГ пацієнтів з психосоматичними розладами і випробовуваних контрольної групи істотно розрізняються. У випробовуваних контрольної групи кількість статистично значимих зв`язків (zgt; 0,1) між різними зонами мозку достовірно вище у всіх частотних діапазонах ЕЕГ (рlt; 0,05), при цьому найбільш виражені зв`язку відзначені в альфа-, беа1- і бета2-діапазонах в лобових, тім`яних і тім`яно-скронево-потиличних відділах правої і лівої півкуль і в лівій скроневій області.
У когерентної структурі ЕЕГ випробовуваних психосоматичної групи нами було виявлено статистично значуще (рlt; 0,05) підвищення рівня когерентності (zgt; 0,1) в скроневій області правої півкулі в дельта- і тета-діапазонах. У літературі збільшення індексу і потужності повільної активності часто пов`язують зі станом тривоги і емоційної напруги (Симонов П.В., 1981), що поєднується з труднощами прогнозування (Переслені Л.І. та ін., 1990).

З огляду на отримані дані і сучасні уявлення про когерентності ЕЕГ як індикаторі внутрішньо- і міжпівкульна відносин, ми вважаємо, що мозкова організація психосоматичних хворих характеризується зниженням межцентральних взаємодій, що забезпечують функціональні можливості мозку і центральні адаптаційні механізми. Можна припустити, що недостатність межцентральних взаємодій лежить в основі порушення адаптаційних механізмів і є одним з етіопатогенетичних факторів психосоматичних розладів.

Рагозінская Валерія Германівна

Увага, тільки СЬОГОДНІ!