Нейрофізіологічні кореляти розвитку потенційної конфліктності в залежності від статі

конфліктність, будучи одним з інтегральних властивостей особистості, найчастіше асоціюється з агресивністю і ворожістю. Проблема проявів конфліктності в підлітковому віці перебуває в сфері постійного інтересу дослідників, що займаються питаннями формування і становлення особистості. Підлітковий період онтогенезу є одним з найбільш схильних до негативних впливів навколишнього середовища. Особлива емоційна лабільність, притаманна цьому віку, може сприяти розвитку потенційної конфліктності, яка може сформуватися в стійку рису характеру. У зв`язку з тим, що підлітковий період характеризується бурхливими гормональними перебудовами, особливим фактором, що впливає на розвиток потенційної конфліктності, є фактор статі. З огляду на це, однією з тенденцій, що характеризують в даний час розвиток психофізіології, є зростаючий інтерес до дослідження нейробіологічних механізмів підліткової конфліктності. У дослідженнях нейробиологических основ конфліктності і агресивності людини їх розвиток пов`язують з певними змінами в ЦНС. Серед кіркових структур, що беруть участь в регуляції емоцій, конфліктного, агресивного і імпульсивного поведінки, дослідники підкреслюють особливу роль фронтальних і орбито-фронтальних областей кори головного мозку, які за допомогою інтерпретації зовнішньої сенсорної інформації, вибору відповідних реакцій і прогнозування їх наслідків здійснюють когнітивний контроль. Дослідження також показують, що мигдалина, активність якої відбивається в скроневій корі, є однією з основних структур, які запускають агресивні реакції.

В цьому аспекті особливо актуально виявлення мозкових механізмів конфліктної поведінки, індикатором яких може служити зміна рівня активності в коркових областях, пов`язаних з формуванням і регулюванням емоційної сфери.

Метою даної роботи була оцінка динамічних змін рівня активності кіркових областей, пов`язаних з формуванням негативних емоцій і їх контролем, з урахуванням гендерної приналежності і рівня вихідної конфліктності піддослідних- підлітків в умовах моделювання конфлікт-индуцирующей середовища. Експериментальна вибірка складалася з 40 підлітків обох статей (1316 років). Рівень конфліктності оцінювався за допомогою тесту Уткіна, за результатами якого були виділені 2 групи випробуваних: з високим (I) і з низьким рівнем конфліктності (II). У кожній групі випробовуваних було виділено дві підгрупи: А - випробовувані чоловічої статі і Б - жіночої статі. Для моделювання конфлікт-индуцирующей середовища використовувалася комп`ютерна гра з елементами насильства та актами вбивств (1 година). Для діагностики рівня активності кіркових областей реєструвалися зорові викликані потенціали (ВП) областей F3- Р4, РР1-БР2, Т3-Т4 і F7-F8 кори великих півкуль до початку і до кінця 1 години гри. Аналізувалися амплітудні характеристики компонента N200 як найбільш реактивного в порівнянні з іншими компонентами ВП.

Показано, що до кінця гри у випробовуваних підгрупи А групи I спостерігається значуще (рlt; 0,05) зниження величини амплітуди компонента N200 областей F3-F4, FP1-FP2 і F7-F8. В областях Т3-Т4 до кінця гри значущих змін амплітуди не виявлено. У піддослідних підгрупи Б величина амплітуди досліджуваного компонента областей F3-F4, FP1-FP2, Т3 і F7-F8 значимо (рlt; 0,01) підвищується, в області Т4 - знижується.
У підгрупі А групи II до кінця гри спостерігається значуще (рlt; 0,05) підвищення величини амплітуди N200 областей F3-F4 і FP1- FP2 і її зниження - в Т3 і F7. Значущих змін амплітуди в областях Т4 і F8 не виявлено. Показано значуще (рlt; 0,01) підвищення величини амплітуди N200 області F3 і її зниження в F4 і FP1-FP2 у випробовуваних підгрупи Б до кінця гри. Зниження величини амплітуди досліджуваного компонента спостерігається також в областях Т4 і F7, а в областях Т3 і F8 значущих змін амплітуди не виявлено.

Таким чином, отримані факти вказують на гендерні відмінності в нейрофізіологічних механізмах потенційної конфліктності у випробовуваних з високим конфліктністю: виявлене у піддослідних- хлопчиків зниження активності передніх областей кори свідчить про ослаблення контролю над емоційною сферою, і навпаки, у випробовуваних-дівчаток підвищення активності цих областей призводить до посилення контролю над негативними емоціями. Відсутність гендерних відмінностей у випробовуваних з низькою потенційною конфліктністю свідчить про їх толерантності до впливу негативних факторів незалежно від статі.

Григорян В.Г., Степанян А.Ю., Степанян Л.С.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!