Рольова структура особистості і стиль міжособистісних відносин

Рольова поведінка - один з основних механізмів соціальної взаємодії особистості. Це означає, що формування сфери міжособистісних відносин обов`язково має включати в себе процеси взаємного пред`явлення рольових очікувань і узгодження рольових позицій (П.П. Горностай, 1997).

Грунтуючись на тому, що особистість проявляється в поведінці, актуалізованому в процесі взаємодії з оточуючими (Т. Лірі), ми припустили, що саме стиль міжособистісних відносин пов`язаний з рольової структурою особистості. Встановлення наявності та спрямованості даної взаємозв`язку виступило основною метою дослідження.

Об`єктом нашого емпіричного дослідження стала група підлітків обох статей з 40 осіб від 15 до 17 років (середній возраст16 років). Предметом дослідження виступили характеристики рольової структури особистості і типи міжособистісних відносин.

Методика "Коло основних ролей особистості" (Л.В. Куликов) дозволила дослідити склад рольового репертуару, кількість ролей, їх значущість, ступінь реалізації, деякі характеристики взаємозв`язків між ними, рівень рольової конфліктності і задоволеності.

Дані про типи поведінки в міжособистісних відносинах були отримані за допомогою методу діагностики міжособистісних відносин Л.Н. Собчик (ДМО), модифікований варіант интерперсональной діагностики Т. Лірі.

При обробці результатів був використаний коефіцієнт кореляції Пірсона. Кореляційний аналіз проводився з метою виявлення зв`язків між показниками, отриманими за допомогою Анкети ролей і результатами даних методу діагностики міжособистісних відносин Л.Н. Собчик (ДМО).

Дане дослідження виявило, що показник рольової конфліктності (М = 2,43) позитивно пов`язаний з прямолінійно-агресивним і недовірливо-скептичним стилями міжособистісних відносин (plt; 0,05). Для прямолінійно-агресивного стилю характерні такі риси, як прямолінійність, наполегливість в досягненні мети, можливі нестриманість і запальність, а недовірливо-скептичний стиль відбивається в підозрілості, схильності до критицизму. З чого можна зробити висновок, що для досліджуваних з такими типами поведінки в міжособистісних відносинах, більш властиві високі показники рольової конфліктності, тобто наявності в рольовому репертуарі ролей, які заважають виконувати інші ролі.

Цей висновок узгоджується з тим, що середні оцінки за шкалою "прямолінійно-агресивний тип поведінки" у даної вибірки достовірно перевищують середньостатистичні значення, і наявність рольового конфлікту відзначили 72,5% респондентів. Причому рольової конфлікт спостерігається між найбільш значущими ролями учня і дитини в сім`ї (80% випробовуваних оцінили ці ролі як найбільш значущі).

Отримані результати можуть бути пов`язані з віковою специфікою вибірки. У підлітковому віці на етапі становлення рольової ідентичності (Е. Еріксон) людина тільки починає освоювати процес встановлення міжособистісних відносин. Цей процес спирається на розвиток вміння особистості передбачити і адекватно оцінювати рольові очікування партнера по спілкуванню, і на навчення будувати свої рольові очікування відповідно ситуації і оцінці особистості іншого. Все це можливо лише при достатньому розвитку не тільки процесів соціальної перцепції і антиципації соціальної поведінки, а й таких важливих особистісних феноменів, як рефлексія і соціальний інтелект (П.П. Горностай).

Загальна кількість виконуваних ролей (М = 7,55), як і показник рольової недостатності (М = 1,9), позитивно корелюють (plt; 0,05) з відповідально-великодушним стилем поведінки. Наявність таких зв`язків говорить про те, що у випробовуваних з переважаючим ответственно- великодушним типом поведінки ширше репертуар ролей, але при цьому є і рольова недостатність. Такі якості, як готовність допомагати і розвинене почуття відповідальності, а при високих оцінках (характерних для даної вибірки, М = 10,43) надобов`язкових і підкреслений альтруїзм пов`язані з тим, що людина виконує велику кількість ролей і постійно прагне його збільшити.

В результаті дослідження підтвердилася гіпотеза про те, що існує тісний позитивний зв`язок між характеристиками рольової структури особистості і стилем міжособистісних відносин. Рольова узгодженість (тобто відсутність рольових конфліктів, рольової надмірності або недостатності) є необхідною умовою для задоволеності життям (Л.В. Куликов). Для досягнення успішності в рольовій поведінці, необхідно приділяти увагу стилю міжособистісної взаємодії.

Мамишева О.С.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!