Міжособистісні відносини в груповому процесі. Взаємне сприйняття груповому процесі

Справа в тому, що вираз «міжособистісні відносини в груповому процесі» звучить певною мірою тавтологічні: адже сам груповий процес і є по

суті реальність різноманітних внутрішньогрупових міжособистісних відносин.

Промова далі піде переважно про відносини, що носять або Діадне характер, або, хоча і виходять за рамки діади, але тим не менш не дають ще

уявлення про цілісний груповому процесі. Іншими словами, будуть розглянуті окремі «цеглинки» і «блоки» міжособистісних відносин, які в

сукупності і складають єдиний груповий процес, в чималому ступені обумовлюючи його ефективність.

Свій аналіз ми почнемо з обігу до перцептивного аспекту внутрішньогрупових міжособистісних відносин.

Взаємне сприйняття груповому процесі. Слід підкреслити, що даний аспект (або план) міжособистісних відносин отримав у вітчизняній

літературі вельми широке висвітлення [Кричевський і Дубовская, 1991], внаслідок чого, як ми вважаємо, немає необхідності в детальному аналізі

різних пов`язаних з ним робіт. Цілком достатньо буде з метою систематизації даних позначити основні лежать в їх основі

дослідні лінії.

Одна з них - розгляд перцептивного (або точніше соціально-перцептивного) акта як первинного структурного компонента міжособистісного відносини

(Головним чином диадного), помітно впливає на його подальше розгортання. Цей напрямок, з одного боку, включає давні дослідження 60-х

років, виконані А.А. Бодалева з співробітниками в рамках досить традиційної схеми «сприйняття людини людиною» [Бодалев, 1982]. А з іншого

боку, спирається на сучасні соціально-психологічні роботи, що стосуються вивчення когнітивних аспектів міжособистісної взаємодії

[Андрєєва, 1997 Майерс, 1997].

Інший напрямок вивчення перцептивного аспекту міжособистісних відносин пов`язано зі зверненням до групового контексту: мова йде про з`ясування ролі

міжособистісного сприйняття в груповому процесі. Хоча роботи цього напрямку досить різноманітні за важливість справ їх авторами специфічним

завданням, в більшості своїй вони в тій чи іншій мірі відповідають на питання щодо впливу групової діяльності на міжособистісне сприйняття.

Підкреслимо, що одним з перших до цього питання звернувся А.А. Бодалев, під керівництвом якого Н.Ф. Федотова і Р.А. Максимова ще в кінці 60-х -

початку 70-х років провели ряд експериментальних серій, які виявили залежність взаємосприйняття членів лабораторних груп як від наявності самої

груповий діяльності, так і від успішності її виконання. Пізніше ця дослідницька лінія отримала подальший розвиток в роботах Г.М. Андрєєвої,

А.І. Донцова, А.В. Петровського і їх співробітників, що спиралися на результати, з одного боку, теоретичного аналізу категорії спільної діяльності

і проблеми колективу, а з іншого - емпіричного вивчення реальних соціальних груп.

Слід, однак, відзначити, що вплив групового контексту на міжособистісне сприйняття не вичерпується одним тільки діяльнісних фактором, до

того ж останній потребує більшої деталізації. Так, в дисертаційному дослідженні Т.С. Миронової [Миронова, 1986], що вибрала об`єктом вивчення

команди гандболістів і екіпажі академічного веслування, була виявлена наступна сукупність детермінантів міжособистісного сприйняття:

- ефективність спільної діяльності;

- рівень розвитку і форма організації спільної діяльності;

- змінні групового і особистісного характеру.

В результаті статистичного і якісного аналізу даних виявилося, що основним детерминирующим фактором є ефективність

діяльності. Саме вона визначає зміст сприйняття, в той час як всі інші названі фактори відіграють допоміжну роль, доповнюючи і

коригуючи вплив основного фактора.

У першому параграфі цієї глави ми розглядали екологічний аспект групового функціонування, зокрема так звані «екзотичні

умови ». Їх вплив на міжособистісне сприйняття в ізольованій малій групі (екіпаж космонавтів і учасники антарктичної експедиції) вивчалося в

дисертаційному дослідженні А.Г. Віноходова [Віноходова, 1998].

Вона, зокрема, встановила, що провідним фактором, що визначає динаміку змістовних і формальних характеристик міжособистісного сприйняття в

ізольованою групі, є рівень розвитку групи та ефективність реалізації керівником лідерської функції, тобто рівень його активності та

мотивації, стиль керівництва, відповідальність, контроль поведінки. Причому узгодженість образів керівників у різних членів групи є

відображенням на перцептивном рівні достатньому ступені групової згуртованості. Навпаки, значне відмінність цих образів може служити

джерелом негативних відносин в групі, перешкодою в її згуртованості і продуктивності.

Крім того, за даними А.Г. Віноходова, в умовах групової ізоляції, порівняно з так званими звичайними умовами, фактори, що детермінують

розвиток емоційних відносин, надають істотно більш виражений вплив на змістовні і формальні характеристики міжособистісного

сприйняття.

Дослідниця звернула увагу також і на роль самосприйняття членів ізольованою малої групи. Нею показано, що недостатньо

інтегрований образ «Я», тобто неузгодженість «Я-реального» і «Я-ідеального» в структурі самосприйняття індивіда може служити джерелом його

сприйманого розходження з іншими і подальшої ізоляції всередині групи. Навпаки, позитивний і досить інтегрований образ «Я» може

вважатися більш сприятливою ознакою в плані оцінки перспектив функціонування індивіда в складі ізольованою малої групи.

Разом з тим, як свідчать накопичені до цього часу дані, не тільки спільна діяльність обумовлює зміст

міжособистісного сприйняття членів групи, але останнім в свою чергу може впливати на ефективність протікання спільної діяльності.

Причому, мабуть, найбільш демонстративно подібний вплив виявляє себе у феномені керівництва.

Згідно з матеріалами досліджень [Кричевський і Дубовская, 1991- Кричевський і Маржине, 1991], перцептивні (або соціально-перцептивні)

характеристики керівника, котрий репрезентував в особливостях сприйняття їм тих чи інших членів групи, точності відображення їх особистісних властивостей і

окремих групових параметрів, виступають в якості одного з істотних умов ефективності групової діяльності.

Перерахованими вище лініями аналізу обговорення даного нас питання не вичерпується, в зв`язку з чим зупинимося коротко ще на двох

можливих ракурсах його розгляду. Один з них має безпосереднє відношення до міжособистісного сприйняття в груповому процесі, зачіпаючи

таку популярну область соціально-перцептивної проблематики, як феномен каузальної атрибуції.

Емпірична розробка зазначеного феномена стосовно групового контексту почалася, як відомо, в 70-е (в нашій країні в 80-е) роки. з

результатів в цілому нечисленних поки досліджень, проведених в цій області [Андрєєва і Яноушек, 1987 Green Mitchell, 1979], можна зробити висновок,

що для ефективного функціонування групи досить істотна за своїми наслідками причинний інтерпретація індивідами того, що відбувається в ній

(Головним чином як умова розвитку відповідних міжособистісних відносин в групі і оцінки успішності дій окремих її членів). В теж

час виявляється залежність подібної інтерпретації від специфіки спільної діяльності.

Інший можливий ракурс нашого короткого розгляду - вплив на міжособистісне сприйняття фактора міжгрупового взаємодії, тобто соціальний

план життєдіяльності групи. Зокрема, В.С. Агеєвим [Агєєв, 1990] встановлено, що так звані групи-аутсайдери і групи «неуспіху» більш

точні в сприйнятті внутрішньогрупових міжособистісних переваг, ніж групи-лідери і групи «успіху».

Таким чином, з проведеного обговорення абсолютно очевидна необхідність багатопланового аналізу як ролі міжособистісного сприйняття в

груповому функціонуванні, так і особливостей впливу останнього на соціально-перцептивний процес. Відзначимо при цьому, що взаємозв`язок між

зазначеними змінними носить далеко не лінійний характер: згідно з літературними даними [Кричевський і Дубовская, 1991], вона опосередкована великим

числом різноманітних ситуаційних чинників.

Зрозуміло, зверненням до соціально-перцептивної проблематики розгляд міжособистісних відносин в групі не вичерпується. перцептивний акт

є лише компонентом таких відносин, а також, зауважимо, вельми істотним за своїми наслідками фактором їх розвитку. Останнє знаходить

відображення в ряді феноменологических проявів, до числа яких належить, зокрема, міжособистісна сумісність.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!