Феномени соціальної інгібіції та соціальної фасилітації

Дослідження взаємодії індивіда і малої групи пов`язане, з одного боку, з вивченням групового тиску, тобто сукупності явищ,

обумовлених тими впливами, впливами, які надає мала група на протікання психічних процесів, установки і поведінку індивіда, а з

іншого боку - з вивченням закономірностей впливу індивіда на групові психологічні явища і групове поведінка, тобто з вивченням феномена

лідерства.

Перші експериментальні дослідження в цій області були присвячені вивченню впливу присутності групи і групової взаємодії на

протікання психічних процесів індивіда і його поведінка (Н.Тріплетт, 1898, В.Меде, 1920, Ф.Олпорт, 1924, В.М.Бехтерев, 1925). Результатом цих та інших

досліджень було відкриття ефектів соціальної фасилітації (від англ. facility - полегшення) - поліпшення індивідуальних результатів діяльності в

присутності інших людей і соціальної інгібіції (від лат. Inhibere - стримувати, зупиняти) - погіршення цих результатів. Подальші дослідження (Р.

Зайонс, 1965) дозволили зробити висновок про те, що присутність групи посилює «домінуючу», тобто найбільш ймовірну для даного індивіда реакцію. В

експериментах американських соціальних психологів (С.Харкінс і ін., 1980) отримані дані, які говорять про феномен т.зв. «Соціальної лінощів» - тенденції

докладати менше зусиль у ситуації спільної діяльності і відсутності контролю за індивідуальним внеском кожного учасника. Однак, на думку

самих дослідників, прояв цього феномена, а також ступінь його вираженості істотно залежать від ситуативних і соціокультурних факторів (Д.

Майерс, 1997).

Узагальнення результатів цих, а також подальших спеціально виконаних досліджень дозволило Н.Н.Обозову (1979) зробити наступні висновки. В

умовах присутності інших осіб у індивідів знижуються: чутливість (больова, слухова, нюхова, кинестетическая), обсяг і концентрація

уваги, точність виконання простих арифметичних дій, генерування оригінальних ідей - тобто характеристики точності (якості) психічної

діяльності. Підвищуються: сила м`язового напруги, продуктивність уваги, показники довгострокової пам`яті - тобто швидкісні (тимчасові)

характеристики психічної діяльності.

У першому випадку відзначається придушення, пригнічення психічних функцій під впливом групи, тобто феномен соціальної інгібіції, а в другому - їх

підтримка, посилення, тобто феномен соціальної фасилітації. Зниження в групі кількості асоціацій за контрастом і їх збільшення за подібністю

свідчать про те, що в групі психічні процеси мають тенденцію до одноманітності, нормотворення. В умовах групової взаємодії

(Взаємовпливу - за термінологією Н. Н. Обозова) у індивідів знижуються: точність сприйняття складних об`єктів при їх короткочасному пред`явленні і

якість (нетривіальність) генеруються ідей. Підвищуються: точність сприйняття простих об`єктів і часу, точність сприйняття складних об`єктів при

їх тривалому пред`явленні і здатність до визначення в неоднакових об`єктах подібних елементів.

Ці дані говорять про посилення тенденції до конвергенції, узгодженості думок і оцінок в умовах групової взаємодії. експериментальні

дослідження М. Шерифа, П. Зоді, Е. Боварта, М.М. Обозова показують, що при високій визначеності і малої складності перцептивних завдань в групі

підвищується точність сприйняття і знижується конвергенція оцінок, а при високій невизначеності і складності завдань - точність сприйняття в групі

знижується, а конвергенція оцінок збільшується. У класичних експериментах М. Шерифа (1937) досліджувався процес формування групових норм. В

Під час дослідження з використанням т.зв. Автокинетический феномена (ілюзії руху нерухомого джерела світла в темряві) М. Шериф виявив

тенденцію до усереднення, узгодженості індивідуальних оцінок в групі і їх подальше закріплення і відтворення в індивідуальних оцінках

випробовуваних. Ці експерименти започаткували серію лабораторних досліджень феноменів групового тиску і конформізму.