Поняття малої групи

За більш ніж вікову історію експериментальної соціальної психології дослідники неодноразово зверталися до визначення поняття «мала група»,

сформулювавши при цьому величезна кількість всіляких, часто випадкових, часом досить різняться між собою і навіть суперечливих за змістом

дефініцій. І це не дивно: в своїх спробах відповідним чином визначити малу групу автори, як правило, йшли від власного її

розуміння, яке диктувало акцентування тих чи інших сторін групового процесу, іноді обирають апріорі, частіше ж виявляються чисто емпіричним

шляхом.

Таке, наприклад, відоме вітчизняному читачеві визначення Р. Бейлза, з якого випливає, що мала група є «будь-яку кількість осіб, що знаходиться у

взаємодії один з одним у вигляді однієї безпосередньої зустрічі або ряду зустрічей, при яких кожен член групи отримує деяке враження або

сприйняття кожного іншого члена ... »[цит. по: Беккер і Босков тисячу дев`ятсот шістьдесят один].

Р. Бейлз, який займався протягом ряду років розробкою спеціальної системи спостереження за поведінковим аспектом взаємодії членів малої

соціальної групи, і в розуміння істоти групи вклав суто перцептивний ( «впечатленческій») сенс. Так, інтерес дослідника до однієї зі сторін

групового процесу (в даному випадку зовні що спостерігається і, зауважимо, дуже поверхневою) вплинув на відповідну трактування досліджуваного об`єкта.

Прикладів, подібних до наведеного вище, в літературі, як ми вже говорили, чимало. Ймовірно, найбільш демонстративно зазначена тенденція

виявляє себе в роботі М. Шоу. Розглянувши понад півтора десятка визначень малої групи, він расклассифицировать їх за такими шести

категоріями в залежності від підкреслюється різними авторами моментів групового життя: 1) з точки зору сприйняття членами групи окремих

партнерів і групи в цілому, 2) з точки зору мотивації членів групи, 3) з точки зору групових цілей, 4) з точки зору організаційних (структурних)

характеристик групи, 5) з точки зору взаємозалежності і 6) взаємодії членів групи.

На основі аналізу наявних дефініцій М. Шоу визначає групу як двоє або більше осіб, які взаємодіють один з одним таким чином, що

кожна особа впливає і підпадає під вплив кожного іншої особи. Разом з тим він вважає, що, хоча взаємодія є істотна ознака,

відрізняє групу від простого скупчення людей, тим не менш важливий і ряд інших її характеристик, а саме:

- деяка тривалість існування;

- наявність загальної мети або цілей;

- розвиток хоча б рудиментарної групової структури;

- відмітна властивість групи, як усвідомлення входять в неї індивідами себе як «ми» або свого членства в групі.

Чи можна, однак, вважати наведену вище трактування малої групи достатньою для розуміння істоти що протікають в ній процесів? Здається, немає, і

ось чому.

Звичайно, якщо розглядати малу групу як таку собі ізольовану від світу даність, що існує з особливих, тільки їй властивим законам, в такому

випадку викладені вище уявлення про неї слід визнати цілком виправданими. Але в тому-то і справа, що група не ізольована від соціального світу,

вона вписана в нього, і її присутність в ньому є фактом, фіксується іншими (групами або окремими індивідами). Тому слід погодитися з

Р. Брауном, що відносить до числа важливих ознак малої групи - усвідомлення її існування (саме як цілого) іншими особами, які перебувають поза

групи. Тим самим група визнається елементом навколишнього світу з усіма наслідками, що випливають звідси наслідками в сенсі всіляких впливів,

взаємодій, протидій і т.п.

У ще більшою мірою зв`язок малої групи з суспільством укладена в її трактуванні як малої соціальної групи, тобто як елементарного ланки структури

соціальних відносин, своєрідною функціональної одиниці в системі суспільного розподілу праці. У цьому випадку на додаток до представлених

вище характеристикам малої групи, акцентуючи увагу читача на зовні далеко не завжди очевидний, але надзвичайно суттєве ракурсі її

аналізу, можна сказати, що мова йде про таку групу, «в якій суспільні відносини виступають у формі безпосередніх особистих контактів»

[Андрєєва, 2000].

Зауважимо, однак, що дане визначення, в принципі задає правильний напрям аналізу малої групи, проте, як і у випадку з формулюванням М.

Шоу, є певною мірою однобічним. На жаль, на цей раз не отримують розкриття психологічні ознаки групи, приховані за

словосполученням «безпосередні особисті контакти». Звідси, в зв`язку з досить складною природою малої групи цілком резонно напрошується висновок про

необхідності двупланового підходу до її трактуванні, а саме:

- з боку соціальної складової (перш за все в логіці Г. М. Андрєєвої);

- з боку психологічної складової (в логіці М. Шоу).

При цьому ми не знаходимо підстав засмучуватися з приводу неможливості максимально коротко сформулювати дефініцію малої групи. Реальне життя -

не шкільний підручник, і спостерігаються в ній явища не вкладаються в прокрустове ложе учнівських формул. Але підіб`ємо деякі підсумки сказаного

вище.

Отже, відправним моментом в аналізі малої групи є трактування її як ланки системи суспільних відносин, переломлюються в специфіці

безпосередніх ( «обличчям до обличчя») міжособистісних контактів. Їх розвиток, опосередковане фактором спільної діяльності, веде далі до набуття

групою різноманітних соціально-психологічних характеристик. Що ж стосується останніх, то їх розгляду присвячена практично майже вся наша

робота. Тому тут ми вважаємо за доцільне підкреслити лише наступне.

Будь-які соціально-психологічні характеристики групи (структурні, динамічні, феноменологічні) повинні переважно відбивати саме

ознаки групи як цілісної мікросистеми соціальних і психологічних відносин. Особливо це відноситься до характеристик склалася

групи як «сукупного суб`єкта». Але навіть і в тих випадках, коли мова йде всього лише про первинних етапах становлення групи, що розгортається

за допомогою взаємодії окремих її членів, сполучення їх індивідуально-психологічних особливостей, акцент в аналізі повинен бути зроблений на

пошуку і розкриття власне групового початку.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!