Розміри малої групи

Вибір визначення малої групи пов`язаний з питанням про її розмірах, традиційно обговорюваних багатьма дослідниками. Прийнято говорити про нижню і

верхньому кількісних межах групи.

Згідно розділяється нами думку більшості вчених, мала група «починається» з діади, хоча при цьому справедливо звертається увага на

кілька «урізаний» характер внутрішньогрупових відносин в такого роду мікрообщності, що не відображає всієї повноти міжособистісних зв`язків,

спостерігаються у великих (наприклад, в тріаді) за обсягом малих групах. Втім, на наш погляд, диада і не може претендувати на роль універсальної

моделі малої групи, представляючи собою лише одну з різновидів останньої, що є, однак, як показано класичним дослідженням Дж.

Тібо і Г. Келлі, вельми цікавим, в тому числі і з точки зору проблематики цієї роботи, об`єктом соціально-психологічного аналізу.

Що ж стосується верхнього кількісної межі малої групи, тобто максимально можливого її обсягу, то думки фахівців з цього приводу

значно розходяться, про що свідчать і різні пропоновані ними величини групи. На жаль, більшості авторів властива

довільність у вирішенні цього питання, і з цифрою 20, званої, наприклад, М. Шоу в якості граничної, ніяк не можна погодитися хоча б тому, що

відсутні навіть мінімально логічно обгрунтовані аргументи на її підтримку.

Поняття малої групи

Настільки ж «аргументованим» представляється нам і вибір інших зустрічаються в літературі величин, включаючи знамените «магічне число» 7 ± 2

(Обсяг оперативної пам`яті людини).

На наш погляд, абсолютно праві дослідники, які роблять акцент на функціональній доцільності величини малої групи в різних сферах

соціальної практики. Тобто звертають увагу на відповідність обсягу групи вимогам реалізації її основної суспільної функції,

справедливо вважаючи, що «якщо група задана в системі суспільних відносин в якомусь конкретному розмірі і якщо він достатній для виконання

конкретної діяльності, то саме цю межу і можна прийняти в дослідженні як "верхній" »[Андрєєва, 2000..

Неважко помітити, що подібне міркування відображає викладене вище розуміння малої групи, виходячи з її базової характеристики як цільового

функціональної ланки соціальної системи, своєрідної одиниці запропонованої їй діяльності. На практиці це означає, що якщо вирішуються групою

завдання вимагають наявності п`яти чоловік, то саме таким числом і буде представлений її обсяг, а якщо для вирішення наявних завдань буде потрібно рівно втричі

більше людей, тоді, природно, потроїться і величина групи.

Сказаним вище розмова про величину малої групи, однак, не вичерпується. Обговорюване питання корисно розглянути і в дещо іншій площині, а

саме - з точки зору пошуку оптимуму керованості групою, тобто визначення обсягу групи, що є оптимальним для того щоб успішно керувати

нею. У цьому випадку звернення до вже згадуваного «магічного числа» видається цілком доречним, оскільки, на думку багатьох фахівців,

найбільш керованою є група якраз з 5-9 осіб. Зі збільшенням же її обсягу (особливо понад 12 осіб) зростає число підгруп (по

спеціальної термінології «клік») і відповідно посилюється ймовірність протидії рішенням керівника з боку лідерів мікрогруп,

може координація общегрупповие зусиль.