Мала група і колектив

Питання, що стосується співвідношення понять «мала група» і «колектив» (точніше було б сказати - «первинний колектив»), безсумнівно значний як в

контексті проведеного обговорення, так і для з`ясування деяких інших моментів нашої роботи, настільки часто і детально розглядався в

вітчизняній літературі, що, здається, немає необхідності знову повертатися до спеціального його аналізу.

Для подальшого викладу нам важливий той загальний висновок, який випливає з наявних точок зору, а саме, що колектив є особливе якісне

стан малої групи, що досягла високого, а на думку окремих авторів (наприклад, Г. М. Андрєєвої, А. І. Донцова, Л. І. Уманського) - найвищого

рівня соціально-психологічної зрілості, маючи на увазі ступінь розвитку її соціальних і психологічних характеристик.

Таке розуміння колективу веде до формулювання стало майже трюїзмами положення: всякий колектив представляє собою малу групу, але не

всяка група може бути визнана колективом. Це положення, однак, для нас має велике значення, оскільки обґрунтовує можливість залучати до

розгляду тих чи інших аспектів групового процесу дані, отримані при вивченні колективу, і в той же час вказує на необхідність

диференційованого використання матеріалів дослідження різних малих груп, беручи до уваги ступінь їх просування до власне

колективу. Правда, що стосується емпіричної фіксації подібного руху, то вона пов`язана з цілим рядом труднощів як теоретичного, так і

методичного плану.

У теоретичному плані надзвичайно складним моментом є операционализация багатьох званих фахівцями ознак колективу, переведення їх

з общеопісательного мови на мову власне групових значень, без чого нездійсненна тонка (не поверхова, як це має місце в даний

час градація форм групової життя в їх русі до справді колективістським проявам.

Зазначена складність посилюється, як буде показано далі, ще й тією обставиною, що між дослідниками досі є розбіжності,

причому деколи значні, і в розумінні суті групового процесу, і у визначенні тих чи інших групових характеристик.

Наявні різночитання, безсумнівно, перешкоджають продуктивності теоретичної роботи і одночасно позначаються на конструюванні необхідного

методичного інструментарію, ставлячи під сумнів адекватність запропонованих вимірювальних засобів. Тому не дивно, що питання діагностики

рівнів розвитку малої групи все ще відноситься до розряду критичних, а дослідники коллективообразования, намагаючись емпірично уявити

диференційовану картину процесу, нерідко змушені оперувати поняттями типу «високий рівень розвитку колективу», «низький рівень розвитку

колективу »або« високий рівень групового розвитку »,« низький рівень групового розвитку »і т.п.