Аналіз психоемоційного стану підлітків з локальними ураженнями мозку

Робота клінічних психологів з діагностики та реабілітації хворих, які перебувають на лікуванні в неврологічних і нейрохірургічних відділах клінік, надає істотну допомогу багатьом людям (Хомская Е. Д., 2005). Критеріями оцінки психоемоційного напруження можуть служити рівні тривожності, агресії і депресивних станів. Особливо на початковому етапі лікування несприятливий психоемоційний стан буде знижувати ефективність лікувальних процедур. Все це визначає актуальність даного напрямку досліджень.

Мета даної роботи полягала в здійсненні порівняльного аналізу психоемоційного стану хворих з локальними ураженнями мозку і підлітків без нейропсихологической патології. Для досягнення поставленої мети були сформульовані і вирішувались наступні завдання: зіставити рівні тривожності, агресії і депресивних станів у хворих з локальними ураженнями мозку і підлітків без даного захворювання-виявити причини непродуктивної тривожності у хворих і здорових дітей-розробити основні напрямки та конкретні рекомендації, які сприятимуть нормалізації психоемоційного стану. Були обстежені підлітки з локальними ураженнями мозку, що знаходяться на лікуванні в нейрохірургічному відділенні ДРБ. Загальна кількість обстежених - 50 осіб, з яких 25 були госпіталізовані з нейрозаболеваніямі різної локалізації (скроневих, лобових часток справа і зліва), етіології (пренатальні запальні процеси, механічні травми). В якості контрольної групи використовувалися дані психоемоційного стану підлітків без нейрохірургічної патології.

З огляду на вік дітей, був здійснений вибір методик дослідження, а саме, використовувалися опитувальник стану агресії Басса-Дарки (Ратанова Т. А., Шляхта Н.Ф., 1998), шкала депресії Балашової, шкала самооцінки ситуативної та особистісної тривожності Спілбергера-Ханіна ( Кудряшова А. Ф., 1992). В процесі проведення процедури тестування з кожною дитиною проводилася бесіда, а в подальшому використовувався метод спостереження. Отримані дані були статистично оброблені за допомогою комп`ютерного пакета SPSS (однофакторний дисперсійний аналіз для незв`язаних вибірок).

У переважної більшості підлітків контрольної групи показники ворожості, ситуативної та особистісної тривожності знаходяться в оптимальних межах. Високих значень відповідали показники: реактивної тривожності (у 28% дітей), особистісної тривожності (16% дітей), ворожості (16% дітей). Ні у кого з випробовуваних не виявлено зниження настрою до депресивного стану. У 52% випадків зареєстровані високі показники агресії. У підлітків, госпіталізованих в нейрохірургічне відділення ДРБ з локальними ураженнями мозку, різка зміна умов проживання і хвороба привели до дезорганізації не тільки фізичного стану, а й психічного.

У них спостерігали високі рівні неконструктивною реактивної і особистісної тривожності відповідно в 80% і 75% випадків, в основному при левовісочних ураженнях мозку, агресії - в 75% випадків при скроневих ураженнях справа і зліва, депресії - в 72% випадків при ураженні левовісочних часткою. Високі показники ворожості були зареєстровані в 28% випадків, в основному при ураженні скроневих часток. Зареєстровані низькі рівні тривожності, депресії, ворожості і агресії належать хворим з лобовими ураженнями мозку, при цьому в ході бесіди було виявлено, що їх не затьмарює госпіталізація, вони прекрасно себе почувають і вірять у швидку виписку, незважаючи на призначене тривале лікування.

Отже, резюмуючи отримані дані, можна сказати, що психоемоційний стан дітей в значній мірі визначається локалізацією ураження мозку, в деяких випадках воно залежить від статі дитини, його взаємин з батьками та однолітками, самим фактом госпіталізації. Були зроблені спроби по корекції психоемоційного стану, внаслідок яких спостерігалися слабкі, але стабільно-стійкі зміни в позитивну сторону, що дає підстави для подальшої роботи в даному напрямку. Результати проведених досліджень дозволяють розробити основні напрямки та конкретні рекомендації щодо нормалізації психоемоційного стану дітей. Причому психолог повинен використовувати поряд з індивідуальними групові методи терапії. Важливим напрямком подальших досліджень є також робота з сім`єю і близьким оточенням.

Третьякова Т. М.