Ставлення до хвороби у психічно хворих з соматичною патологією

Внутрішня картина хвороби, ставлення до свого захворювання, яке активно вивчається останнім часом в клінічній психології, перш за все пов`язані з проблемами психотерапії і реабілітації хворих, відновленням їх особистого і соціального статусу, проблемою вибору шляхів соціально-трудового пристосування, корекції і профілактики вторинних нервово психічних розладів. У клінічній психології ставлення до хвороби вивчалося, перш за все, стосовно до соматичних захворювань. У даній роботі розробляються підходи до вивчення ВКБ в тих випадках, коли соматична патологія поєднується з психічним захворюванням. При вивченні проблеми особливостей і генезу ВКБ становить інтерес дослідження факторів, що визначають тип ставлення до хвороби. У проведеному дослідженні вивчався вплив двох груп факторів, що беруть участь у формуванні типу ставлення до хвороби:

1) клінічні (характер психічного і соматичного захворювання);

2) психологічні, пов`язані з генезу ставлення до хвороби.

До останніх відносяться характеристики емоційного стану, особистісні особливості, а також особливості переживання часу, які, як показують сучасні дослідження, характеризують глибину і психологічну структуру афективних порушень.

Було проведено клініко-експериментально-психологічне дослідження 28 хворих (8 чоловіків і 20 жінок) ендогенними психічними захворюваннями, що поєднуються з соматичною патологією.

Для виявлення особливостей ВКБ, оцінки емоційного стану і суб`єктивного сприйняття часу, для виявлення особистісних особливостей були використані наступні тестові методики: "Тип відношення до хвороби" (Тобол), "Шкала самооцінки депресії", "Шкала реактивної і особистісної тривожності", "Особистісний диференціал "(ЛД) і" Семантичний диференціал часу "(СДВ).

Відповідно до плану роботи на першому етапі було проведено порівняльне дослідження особливостей ставлення до хвороби за даними методики "Тобол" в залежності від: а) провідного психопатологічного синдрому, б) нозологічної форми психічного захворювання, в) форми соматичної патології.

Аналіз даних показав, що серед клінічних факторів провідним є психопатологический синдром, який визначає характер відношення хворого до свого соматичного захворювання.

На другому етапі дослідження вивчалася взаємозв`язок по всій групі хворих між особливостями ставлення до хвороби (шкалами опитування ника "Тобол") і показниками чотирьох інших методик. З цією метою були обчислені коефіцієнти кореляції за Пірсоном між 12 шкальними оцінками опитувальника Тобол і 26 показниками інших експериментально-психологічних методік- всього було проаналізовано 312 кореляційних взаємозв`язків. Аналіз отриманих даних показав, що найбільш насиченими кореляційними показниками є два компонента відносин - тривожний і іпохондричний.

Загальним фактором, що визначає характер ставлення до хвороби тривожного і ипохондрического ряду, є стан тривоги. Крім того, було проаналізовано розподіл числа статистично значущих коефіцієнтів кореляції і кількості зв`язків на рівні тенденцій окремих експериментально-психологічних показників з шкальними оцінками опитувальника Тобол. Найбільш насиченими кореляційними зв`язками з показниками ставлення до хвороби мають показники ситуаційної та особистісної тривожності за методикою Ч.Спілбергера. Ці показники свідчать про те, що в даний час ситуаційні впливу актуалізують конституційне особистісне властивість тривожності, трансформуючи його в стан тривоги. При цьому інтенсивність виникає тривоги не відповідає реальній небезпеці. Надмірна тривожність супроводжується внутрішнім напруженням і може дезорганізувати діяльність. У поведінці проявляється метушливістю, ажитацією, утрудненням концентрації уваги на будь-якої діяльності.

Таким чином, і остання з проведених процедур статистичного аналізу виявила в якості провідного чинника, що визначає як основні компоненти ставлення до хвороби, так і найбільш взаємопов`язані з ними емоційно-особистісні характеристики хворих, рівень тривожності. Причому тривожність виступає як стійка індивідуальна особливість особистості, так і як характеристика актуального психічного стану.

Підкреслимо, що провідну роль у формуванні ставлення до хвороби у досліджених хворих грають особливості психічного стану, клінічно виражаються в формі синдромів порушення в афективної сфері (депресивної і тривожної). Ці ж особливості проявляються на рівні клініко-психологічних характеристик емоційного стану, таких, як рівень депресії і тривоги, а також проективно відображені в показниках сприйняття і переживання часу (методика СДВ) і особистісні характеристики, таких, як самооцінка (за даними методики ЛД). Отримані дані показують особливу роль афективної патології у формуванні ставлення до хвороби. Природно вважати, що вплив афективного стану поширюється і на інші сфери системи відносин особистості.

Виницкая А.Г.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!