Динаміка особистісних змін соматичних пацієнтів в ході психокорекції

Однією з центральних проблем сучасних психологічних досліджень як і раніше залишається проблема особистості - її становлення, зміна і розвиток на всіх етапах життєвого шляху людини. Виникаючі кризи, поворотні психотравмирующие події можуть призводити до невротизації особистості, сповільнюючи або стимулюючи її ріст і розвиток. Особливим випадком при цьому є хвороба, коли людина потрапляє в ситуацію, що вимагає професійного втручання лікаря (наприклад, перебування в денному стаціонарі).

Одним із способів роботи з пацієнтами денного стаціонару є індивідуальна і групова психокорекція. Тоді важливим питанням, що привертає увагу багатьох дослідників, стає питання про ефективність психокорекційних програм, пов`язаний з виявленням динаміки особистісних змін пацієнтів, що відбуваються в умовах психокорекційної роботи.

При вирішенні даного завдання важливими враховувати особливості учасників психокорекційної роботи: стать, вік, специфіку патології і дезадаптацію. У цьому ряду особливе місце займають пацієнти з соматичною патологією. Соматизація є трансформацію психічної напруги людини в зміни фізичного стану тіла - нездужання, захворювання. В даному випадку соматизація визначається як особливий механізм психологічного захисту, що виявляється у людини в підвищеній увазі до власного самопочуття і здоров`я.

Мета нашого дослідження - вивчення динаміки особистісних особливостей пацієнтів (тривожності, депресивності, агресивності), що відбуваються в ході групової психокорекційної роботи, здійснюваної у вигляді аутогенного тренування.

У зв`язку з низкою складнощів проведення дослідження в денному стаціонарі (соматичне стан пацієнтів, тривалість, складність і многокомпонентность лікування) вибірку нашого дослідження склали 39 осіб, які перебувають на лікуванні в денному стаціонарі (10 психотерапевтичних, 12 неврологічних і 17 терапевтичних пацієнтів).

В якості основного методичного інструментарію були використані: шкала оцінки рівня ситуативної та особистісної тривожності Спілбергера - Ханіна, опитувальник депресивних проявів А. Т. Бека, опитувальник агресивності Басса - Дарки. При цьому, вибір методик пояснюється проявом даних психічних станів у більшості пацієнтів денного стаціонару, що спостерігаються при індивідуальній роботі з психологом, а це значить, що динаміку саме цих станів представляється можливим відстежити в ході лікування.

Дослідження складалося з двох етапів: на першому етапі (під час вступу до денний стаціонар) і на другому (при виписці зі стаціонару) пацієнтам пропонувалося відповісти на питання вищеназваних методик. У даній роботі ми представляємо лише частина результатів більш широкого дослідження, де крім перерахованих вище методик застосовувалися MMPI, тест життєстійкості з метою вивчення особистісних характерологічних особливостей пацієнтів, а також ступеня їх життєстійкості як факторів, що впливають на ступінь динамічних змін пацієнтів.

В якості основного методу математичної обробки даних, спрямованого на виявлення значущості відмінностей результатів, отриманих під час вступу та при виписці пацієнтів, застосовувався t-критерій Стьюдента.

Таким чином, застосування даного критерію показало наявність значних відмінностей у рівні прояву всіх психічних особливостей пацієнтів (ситуативної та особистісної тривожності, депресивності, агресивності) при виписці з денного стаціонару, т. Е. В результаті лікування намітився достовірний зсув в бік зниження рівня тривожності, агресивності , депресивності пацієнтів - намітилася позитивна динаміка. Крім того, багато пацієнтів в своїх самозвітах відзначали підвищення свого настрою, бажання спілкуватися з оточуючими людьми, поява вміння вирішувати і не допускати міжособистісні конфлікти, вміння розслаблятися.

Ярощук Марина Леонтіївна