Психологічний статус співробітників "швидкої медичної допомоги"

Вивчення впливу професійної діяльності на психологічний статус медпрацівників є актуальним у зв`язку з розробкою програм їх психологічного супроводу та корекції.

Метою роботи стало дослідження емоційного стану, зон найбільшої соціальної фрустрированности і психологічної незадоволеності співробітників служби "швидкої медичної допомоги". Було використано клініко-психологічне інтерв`ю, спрямоване на вивчення соціально-демографічних і професійних характеристик медпрацівників, їх емоційних і поведінкових особливостей, а також зон найбільшої психологічної незадоволеності, пов`язаної зі специфікою роботи. Дослідження включало комплекс методик: "Шкала самооцінки депресії", шкали "Рівень невротизації" і "Рівень соціальної фрустрированности".

Для статистичного аналізу використана програма "MIDAS", що дозволила провести аналіз статистичної значущості відмінностей між групами досліджуваних медпрацівників (за критеріями Стьюдента і Фішера), а також кореляційний аналіз експериментальних показників з використанням коефіцієнтів Пірсона і Спірмена.

Досліджено 134 людини. Зіставлялися групи медпрацівників "швидкої допомоги" (СМП) - 73 людини, виїзний персонал-поліклініки (ПК) - 21 людина- стаціонару (СТ) - 40 осіб. У групі співробітників СМП вироблено зіставлення лікарів і середнього медперсоналу, медпрацівників з різним стажем роботи і рівнем погодинної робочого навантаження, медпрацівників бригад з різною спеціалізацією.

Клініко-психологічне дослідження емоційного стану показало, що співробітники СМП значно більше задоволені своєю роботою (plt; 0.02) і швидше забувають про неприємних ситуаціях на роботі (plt; 0.01), ніж співробітники ПК. Співробітники СМП суб`єктивно вважають себе менш конфліктними, ніж співробітники СТ (plt; 0.02), а також частіше потрапляють в ситуації ризику для життя на робочому місці, ніж співробітники ПК (plt; 0.01) і СТ (plt; 0.01).
Отримані експериментальні дані підтверджують наявність більш позитивного емоційного фону (менший ступінь вираженості депресії) у співробітників СМП в порівнянні з співробітниками СТ (plt; 0.04) і ПК (plt; 0.01). Серед співробітників СМП депресивні і невротичні реакції більш властиві середньому медперсоналу СМП, ніж лікарям. У той же час рівень соціальної фрустрированности при невисоких показниках депресії і невротизації більше виражений у лікарів СМП, ніж у середнього медперсоналу.
У порівнянні з співробітниками ПК у співробітників СМП вище незадоволеність, пов`язана з ризиком для життя на робочому місці (plt; 0.03), і з рівнем своєї професійної підготовки (plt; 0.01). У порівнянні з співробітниками СТ у співробітників СМП вище незадоволеність, пов`язана з зневажливим ставленням з боку пацієнтів (plt; 0.01). Співробітники СМП значно більше, ніж співробітники СТ, задоволені відносинами в колективі (plt; 0.03).
У соціально-психологічному плані у співробітників СМП відносини з близькими, особливо з дітьми, складаються гірше, ніж у співробітників ПК (plt; 0.03). Як показав кореляційний аналіз, відносини з дітьми менше задовольняють тих співробітників СМП, які пережили на робочому місці ситуації ризику для життя. Відсоток осіб, які перебувають у шлюбі, серед співробітників СМП менше, ніж серед співробітників ПК (plt; 0.01). При цьому задоволеність взаєминами з протилежною статтю (plt; 0.02), друзями (plt; 0.01) і своїм становищем у суспільстві (plt; 0.05) значно вище у співробітників СМП, ніж у співробітників ПК, а задоволеність своїм способом життя в цілому вище, ніж у співробітників СТ (plt; 0.03).
Цей факт, як показав кореляційний аналіз, істотно впливає на соматичне стан: співробітники СМП відзначають у себе менше нових соматичних захворювань, що виникли в процесі роботи, ніж співробітники ПК (plt; 0.04). Переважною соматичною патологією у співробітників СМП, незалежно від тривалості роботи в цій системі, величини робочого навантаження, спеціалізації та медичної спеціальності, є захворювання опорно-рухової системи.

Таким чином, дослідження показало, що співробітники СМП оцінюють свій психоемоційний стан краще, ніж співробітники стаціонару і поліклініки. При цьому вираженість депресивних реакцій більше властива середньому медперсоналу СМП, ніж лікарям. Співробітники СМП гостріше сприймають прояви неповаги з боку пацієнтів, хоча суб`єктивно вважають себе менш конфліктними. Ознаки психоемоційної напруженості проявляються у співробітників СМП, головним чином, у відносинах з близькими.

Бразговская С.В.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!