Динамічні аспекти емоційного стану при реабілітації хворих гб

Серед серцево-судинних захворювань, які займають в економічно розвинених країнах світу перше місце в структурі захворюваності і смертності населення, найбільш часто зустрічається гіпертонічна хвороба (ГБ). Значна поширеність артеріальної гіпертонії, часте розвиток ускладнень, складності при лікуванні обумовлюють актуальність пошуку нових шляхів реабілітації. Найчастіше, виявляється, що медичної допомоги недостатньо. Хворі ГБ раз по раз повертаються до лікарні, незважаючи на своєчасне і кваліфіковане лікування. Таким чином, особливо актуальною стає допомога, яку може надати пацієнтові психолог.

Численні дослідження показали, що при страху, гніві і озлобленості підвищується тиск і що хронічне емоційне перенапруження може призводити до стійкої гіпертонії. За даними Aleksander (2002) центральним пунктом психодинамики пацієнта з ГБ є постійна боротьба з наростаючим ворожо-агресивним почуттям. І в той же час існують труднощі самоствердження. Саме тому, що емоційний стан пацієнта може спровокувати приступ ГБ, може сприятливо або негативно вплинути на перебіг хвороби, особливо важливо вивчати динаміку емоційного стану хворого ГБ на різних етапах реабілітації.

В даний час нами проводиться дослідження, в ході якого передбачається встановити особливості емоційного стану хворих ГБ на момент надходження в клініку, під час перебування в стаціонарі, і при виписці. Крім того, особливий інтерес представляє дослідження емоційних реакцій на процес лікування, психотерапії, на сам факт госпіталізації.

Нами використовується наступний інструментарій: колірний тест Люшера, Шкала самооцінки депресії Зунга, інтегративний тест тривожності (ІТТ), і спеціально розроблене структуроване інтерв`ю для збору найбільш загальних соціально-психологічних характеристик.

Кількість піддослідних на даний момент становить 21 осіб. Співвідношення жінок і чоловіків - 20% до 80% відповідно. Розподіл за віковими групами наступне: 23,8% - від 30 до 40 років-57,14% - від 40 до 50 років-19, 04% - від 50 до 60 років.

На даний час ми можемо зробити лише попередні висновки. Найчастіше на момент надходження стан випробовуваних характеризується підвищеною тривожністю, нестійкістю. Для досліджуваних часто були характерні побоювання, пов`язані з найближчим оточенням, з прийняттям. Крім того, часто емоційний стан випробовуваних характеризувалося агресивністю, яка або носила захисний характер або була спрямована на протиборчі тенденції навколишнього середовища. Актуальною потребою для хворих Гб була потреба подобатися оточуючим людям, потреба в соціальній активності.

Реакція на лікування і психотерапію часто носила захисний характер, випробовувані формально виконували все приписувані. Проте вже до середини терміну госпіталізації часто ставлення до психотерапевтичним занять змінювалося. Пацієнти охоче брали участь в заняттях, позитивно оцінювали ефект від них. При виписці, у пацієнтів, які пройшли курс психологічної реабілітації рівень тривожності був в середньому нижче, ніж у пацієнтів, які проходили тільки медикаментозне лікування.

Нами планується в подальшому продовжити дослідження, додавши до досліджуваних параметрах особистісно-мотиваційну сферу. Таким чином, буде можливо звернути увагу безпосередньо на вплив психологічної реабілітації на хворих ГБ, вивчити динаміку емоційного стану пацієнтів та їх особистісно-мотиваційної сфери, дослідити особливості реагування випробовуваних на різні види допомоги. Результати можна буде використовувати при розробці програм реабілітації та профілактики гіпертонічної хвороби.

Малевич Валентина Михайлівна

Ріскін Алла Михайлівна