Психічна саморегуляція і логопатологія

Серед численних форм мовної патології особливе місце займає заїкання. Труднощі спілкування з оточуючими, характерні для багатьох заїкаються, обумовлюють у цих хворих певні зміни особистості, заважають їм вчитися і працювати, в повній мірі розкривати свій творчий хист і інтелектуальні можливості.

Нами на базі клініки патології мови НДІ ЛОР проводилася психічна саморегуляція 72 пацієнтів, які страждають заїканням.

Починалася психотерапевтична робота з індивідуальної бесіди з пацієнтом і його батьками, в процесі якої встановлювався необхідний психологічний контакт, зміцнювалася віра в позитивні результати психотерапії, уточнювалися особистісні особливості пацієнтів, психотравмуючі ситуації в родині, на роботі або в навчальному закладі, що вимагають індивідуальної психологічної корекції. Потім проводилася колективна установча бесіда, на якій пояснювався зміст і принцип лікувальної дії психічної саморегуляції, її вплив на емоціоанльно-вольову сферу і якість мови, демонструвалися пацієнти, що успішно завершили курс лікування, формувалася мотивація бажання позбутися від заїкання, впевненість в лікувальному ефекті аутогенного тренування в поєднанні з логопедичними заняттями, медикаментозної та фізіотерапією. Кожен сеанс аутогенного тренування займав 90 хвилин і складався з трьох етапів: підвищення сугестивності, проведення лікувальних самовнушений, відновлення бадьорого стану.

Результати лікування дорослих і підлітків з заїканням з використанням сеансів аутогенним тренування ми оцінювали по 4-х бальною шкалою, запропонованої Л. Я. Міссуловіним.

* Практично здорова мова (у лікувався може кілька невиражених мовних судом в день, такі судоми легко їм долаються і не заважають людині спілкуватися з оточуючими людьми в будь-якій обстановці).

* Значне поліпшення (у заїкається різко скорочуються кількість і тяжкість мовних судорог- в спокійній обстановці говорить без заіканія- при емоційній напрузі мова, як правило, погіршується, але хворий досить легко долає ці мовні труднощі).

* Поліпшення (кількість і тяжкість мовних судом кілька уменьшаются- зазвичай хворий відчуває мовні труднощі в раніше важких для нього умовах-ці труднощі не завжди успішно долаються хворим).

* Без поліпшення стану мови (до цієї групи належать хворі, повністю пройшли курс лікування без видимих результатів).

Крім оцінки стану мови, ми досліджували на завершальних етапах курсу лікування і зміни, що відбулися в нервово-психічний стан хворого, а також його суб`єктивне ставлення до результатів лікувально-корекційних впливів, яке складається з усвідомлення нових мовних можливостей і зміни системи відносини пацієнта з навколишнім середовищем .

З метою оцінки ефективності психотерапії ми проводили і психологічне обстеження пацієнтів до і після комплексного лікування в стаціонарі з використанням психодіагностичних методик: шкали зниженого настрою? субдепрессии (ШСНС), шкали астенічного стану (ШАС), опитувальника нервово-психічної напруженості (НПН).

Результати психологічного обстеження пацієнтів до і після лікування свідчать про позитивну динаміку показників нервово-психічної напруги, вираженості астенічного стану і зниженого настрою-субдепрессии.

Серед хворих, які пройшли комплексне лікування з сеансами психічної саморегуляції, на 25% більше осіб, виписаних з клініки з поліпшенням мови, в порівнянні з пацієнтами, які не беруть участі в сеансах аутогенним тренування.

При цьому, без поліпшення мови виписалося з клініки на 29% більше пацієнтів з числа тих, хто не участвовалв сеансах аутогенним тренування. Ці дані підтверджують ефективність (54%) психотерапевтичного впливу психічної саморегуляції на хворих із заїканням.

Таким чином, використання в комплексному лікуванні пацієнтів із заїканням сеансів психічної саморегуляції довело свою ефективність.

Дьяконов І.Ф., Овчинников Б.В., Степакова Ю.Є.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!