Тривожність як фактор психосоматичних захворювань

За даними ВООЗ, психічне здоров`я людини багато в чому визначається його психоемоційним статусом. Серед порушень афективного спектру все більшого значення набувають психосоматичні розлади, пов`язані з тривожністю. При цьому, на думку ряду дослідників (Ф.Б.Березін, 1988- Л.П.Грімак, 1991- А. М. Прихожан, 1998), тривожність як психологічну освіту характеризується складною будовою, що включає когнітивний, емоційний і операційний аспекти при домінуванні емоційного. Гіпотеза цього дослідження полягала в тому, що у хворих з псіхосоматічекімі симптомами існує відносно стійка схильність сприймати загрозу своєму "Я" в самих різних ситуаціях. Пацієнти з діагнозом нейроциркуляторна дистонія (НЦД) є типовими хворими психосоматичного профілю.

Метою даного дослідження було вивчення рівня тривожності у хворих НЦД у взаємозв`язку з фрустрированность, агресивністю і ригідністю. Досліджувалися особистісна і ситуативна тривожність за методикою Ч.Д.Спілберга - Ю.Л.Ханіна, самооцінка тривожності, фрустрированности, агресивності і ригідності.

У дослідженні взяло участь 12 чоловіків і 28 жінок, з діагнозом НЦД. Віковий склад: 20% - до 25 років, 55% - 26-35 років, 17,5% - 36- 45 років, 7,5% - 46-55 років. Соціальний склад: робочі - 30%, службовці - 47,5%, учні - 22,5%, інваліди праці - 5%. Переважали працівники розумової праці - 67%. Тривалість захворювання: до 6 місяців - 7,5%, до 1 року - 45%, до 3 років - 32,5%, до 10 років - 15%.

Аналіз результатів дослідження за методикою Ч.Д.Спілберга - Ю.Л.Ханіна показав, що 61% жінок і 50% чоловіків мають високу ситуативної тривожністю, 32% жінок і 41% чоловіків мають середньої ситуативної тривожністю і 7% жінок і 9% чоловіків - низькою ситуативної тривожністю. Відомо, що ситуативна тривожність виникає як реакція людини на різні, найчастіше соціально-психологічні стресори. За значеннями ситуативної тривожності можна оцінити те, наскільки особистість занурена в діяльність, в ситуацію взаємодії внутрішнього і зовнішнього. У піддослідних з високою ситуативною тривожністю відзначалися занепокоєння, заклопотаність, нервозність. Дуже висока ситуативна тривожність викликає порушення уваги, іноді порушення тонкої координації.

За показниками особистісної тривожності було виявлено, що 75% жінок і 33% чоловіків мають високою тривожністю, 25% жінок і 58% чоловіків - середньої і тільки 9% чоловіків - низькою особистісною тривожністю. Особистісна тривожність дає уявлення про індивідуальні відмінності в схильності дії різних стресорів, характеризує минулий досвід індивіда. Дуже висока особистісна тривожність прямо корелює з наявністю невротичного конфлікту, з емоційними і невротичними зривами, а також з психосоматичними захворюваннями. Таким чином, в досліджуваній групі пацієнтів з діагнозом НЦД відзначалися підвищені показники ситуативної та особистісної тривожності у жінок.

За результатами дослідження можна відзначити, що у 75% жінок відзначаються високі показники стану тривожності і фрустрированности. У піддослідних чоловіків можна відзначити високу готовність до агресивної поведінки - 83%, високі показники стану ригідності - 91%. Особливості поведінки пацієнтів характеризувалися демонстративністю у жінок і тривожністю, вразливістю у чоловіків. І те й інше проявляється безініціативної, пасивно-споживчої позицією, яка обумовлювала незадоволеність, конфлікти у всіх значимих сферах життя. Ігнорування проблем залишало конфлікти невирішеними, що викликало викривлення життєвого стилю особистості. При цьому нейроциркуляторна дистонія виявилася тільки симптомокомплексом в цьому розвитку. Психопрофілактика в даному випадку повинна зводитися до утвердження активної життєвої позиції на всіх рівнях переживання і поведінки.

Юр`єва Т.В.