Оціночна тривожність як особистісна риса: досвід психодіагностики

Тривожність під час іспитів, тестів, контрольних та перевірочних робіт стала актуальною проблемою сучасної освіти. Оціночна тривожність - схильність відчувати тривогу в ситуаціях оцінювання - розглядається в рамках концепції ситуативно-особистісної тривожності Ч.Спілбергера як ситуативно специфічна особистісна тривожність (Spielberger, Vagg, 1995). Оскільки тривожні учні, як правило, реагують на іспит, контрольну або перевірочну роботу з більшою частотою та інтенсивністю ситуативної тривожності, то оціночна тривожність є певним властивістю особистості, що дозволяє вважати її одним з видів особистісної тривожності. Оціночна тривожність відноситься до специфічної тривожності, так як відчуваючи тривогу в ситуації оцінювання, індивіди можуть відчувати себе спокійно в інших ситуаціях.

Виділяються дві складові оціночної тривожності: занепокоєння (Worry) і емоційність (Emotionality). Вперше їх описали Либерт і Морріс. Занепокоєння (Worry) визначається як когнітивна складова, як осмислення важко з`ясовних або тривожних обставин, а емоційність (Emotionality) - як неспецифічні реакції, викликані порушенням вегетативної нервової системи.

У США для більш диференційованої діагностики оціночної тривожності Ч.Спілбергер розробив опитувальник оціночної тривожності "Test Anxiety Inventory" (Spielberger, 1980).

У нашій країні, як показав аналіз літератури, аналогічної методики для діагностики оціночної тривожності і її компонентів немає. Наприклад, в книзі Л.М.Костіной (2002) наводиться 15 методик для діагностики тривоги і тривожності. Але для старшого шкільного та студентського віку їх менше: шкала особистісної тривожності для учнів 10-16 років (Прихожан, 2000), особистісна шкала прояву тривоги Тейлора в адаптації Нємчина (Енциклопедія психологічних тестів, 1997), шкала ситуативної та особистісної тривожності Спілбергера в адаптації Ханін (Ханін, 1976) і тест шкільної тривожності Філліпса (Костіна, 2002). Перші три методики вимірюють особистісну тривожність в цілому, і тільки в тесті Філліпса є подшкал "страх ситуації перевірки знань" з 6 пунктів. Таким чином, виникла необхідність створення методики вимірювання оціночної тривожності.

Опитувальник оціночної тривожності Ч.Спілбергера (TAI) добре зарекомендував себе в США. Він являє собою психометрическую шкалу з 20 питань, що включає в себе дві подшкали, що вимірюють занепокоєння і емоційність. Ця методика економічна по тимчасових витратах, досить проста в обробці і дозволяє проводити групову діагностику. Методика була адаптована на 20 мовах, зокрема в Нідерландах (Ploeg, 1983), в Німеччині (Hodapp, 1996), в Норвегії (Hagtvet, 1984), де також показала свою ефективність.

Адаптація опитувальника оціночної тривожності проведена за стандартним алгоритмом, запропонованим Ю.Л.Ханіним (1982, 1989).

В ході факторного аналізу (method: principal component, varimax rotation, загальна вибірка 693 людини) з різних варіантів перекладу були відібрані пункти, що мають максимальне навантаження. Щоб досягти еквівалентності по подшкалам за погодженням з автором, вводилися додаткові пункти, які узгоджуються з теоретичною основою побудови методики. В результаті відбору пунктів, максимально навантажують який-небудь фактор і мають низьке навантаження на протилежний фактор, був складений опитувальник з 20 пунктів з двома підшкалами по 8 пунктів у кожній. На вибірці з 902 чоловік було виявлено, що всі пункти мають достатнє навантаження (0.35 і вище).

Для кожної з подшкал і для шкали в цілому підраховані середні значення і середньоквадратичні відхилення окремо по чоловічій і жіночій вибірках (436 чоловіків і 466 жінок).

Для визначення змістовної однорідності пунктів опитувальника були підраховані коефіцієнти кореляції Пірсона кожного пункту з підсумковим показником. Коефіцієнт кореляції на вибірці студентів від 0,342 до 0,696 (alt; 0.01) - на школярах - від 0,217 до 0,721 (alt; 0.01).
Для розрахунку надійності шкали повторно було опитано 576 осіб з інтервалом в 1,5-2 місяці. Коефіцієнт надійності альфа дорівнює 0.91 для студентів і 0.92 для школярів. Для розрахунку індексу конвергентної валідності ми використовували підшкалами особистісної тривожності Спілбергера-Ханіна (Ханін, 1976). Методики пред`явлені 378 студентам і 334 старшокласникам. Коефіцієнт кореляції Пірсона дорівнює 0,608 (Аlt; 0.01) для студентів і 0,555 (Аlt; 0.01) для школярів.

Таким чином, достатній рівень факторної навантаження на кожен пункт, високі показники ретестовой надійності і конвергентної валідності свідчать про еквівалентність російського варіанту методики вимірювання оціночної тривожності оригінальною методикою.

Адаптований варіант методики може використовуватися як в дослідженнях оціночної тривожності, так і в практичній діяльності психолога для виявлення людей з високим рівнем оціночної тривожності і надання їм своєчасної та цілеспрямованої допомоги.

Лебедєва М.С.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!