Робота вегетативної нервової системи у хворих неврозами

Дослідження, проведене нами на 75 подружніх парах, один з подружжя в яких страждав неврозом, показало, що для цих подружніх пар характерні дисгармонійні сексуальні і сімейно-шлюбні відносини. Так, 70% хворих неврозом і 54% їх подружжя оцінили свої сімейно-шлюбні відносини як дисгармонійні. Свої сексуальні відносини вважали дисгармонійними 53% хворих неврозом і 52% їх подружжя. Переважання гармонії в сексуальних відносинах (26%) над гармонією шлюбу в цілому (10%) у хворих неврозами і у їхніх чоловіків (відповідно 35% і 23%) дозволяє нам стверджувати, що гармонії в сексуальних відносинах недостатньо для оцінки шлюбу в цілому як гармонійного . Виявилося, що в парах, що характеризувалися хворими неврозами як гармонійні або дисгармонійні, переважають відмінності між подружжям, а не між пацієнтами. На наш погляд, це свідчить про перенесення хворими неврозами відповідальності за якість сімейно-шлюбних відносин на подружжя. Хворі неврозами в гармонійних, за їхніми оцінками, шлюбах відрізнялися більш гнучким поведінкою (при t = 2,38- p = 0,002), що дозволяє говорити про гнучкість поведінки як особистісної особливості, що сприяє гармонійним сімейно-шлюбних стосунків.

Використання колірного тесту Люшера виявило, що у хворих на невроз, які вважали свій шлюб дисгармонійний, середнє значення вегетативного коефіцієнта (ВK) по К.Шіпошу значно перевищує середньостатистичну норму (0,6 1,1) (Ю.І.Філімоненко). Це говорить про те, що ступінь симпатичного домінування (1,52 + 0,16) перевищує у них значення, при яких відбувається максимальна реалізація всіх можливостей людини в напружених ситуаціях, що проявлялося в сковує напрузі, що перешкоджає зміні несприятливу екологічну ситуацію. У пацієнтів, які вважали свій шлюб гармонійним, вегетативний коефіцієнт був трохи вище середніх значень (1,20 + 0,25), що відповідає оптимальному функціонуванню вегетативної нервової системи по реалізації можливостей людини в напружених ситуаціях. Оптимальним вегетативний коефіцієнт виявився у хворих неврозом, оцінили свій шлюб як задовільний (ВК = 0,910,22). Показник сумарного відхилення від аутогенним норми в усіх групах знаходився в межах середньостатистичної "норми" для міського жителя: (12,5 20,0), тобто його величина не залежить від оцінок хворими неврозами своїх подружніх відносин.

Таким чином, в гармонійних і дисгармонійних, за оцінками хворих неврозами, шлюбах у них виявлено активізація симпатичної нервової системи. Однак, якщо при гармонійних для пацієнтів сімейно-шлюбних відносинах рівень симпатичного домінування у них є оптимальним для подолання несприятливих життєвих ситуацій, то в дисгармонійних шлюбах рівень симпатичного домінування надлишковий, що призводить до сковує напрузі, при якому утруднене вплив суб`єкта на зміну незадовільну ситуацію. Поєднання у хворих неврозами дисгармонії сімейно-шлюбних відносин з вегетативним дисбалансом свідчить, на наш погляд, про зниження здатності хворого неврозом впливати на зміна не задовольняє його ситуації.

Козловська Л.І.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!