Якість подружніх відносин в сім`ях хворих неврозом

Якість життя людини останніми роками привертає все більшу увагу дослідників. Вивчення 75 подружніх пар, в яких один з подружжя страждав неврозом, дозволило нам виявити ряд нових даних про зв`язок неврозу і дисгармонії подружніх відносин.

Оцінки своїх сексуальних і сімейно-шлюбних відносин хворими неврозами і їх подружжям позитивно корелюють один з одним, що дозволяє говорити про те, що суб`єктивні оцінки обох партнерів по шлюбу є відображенням об`єктивно існуючих в їх взаєминах процесів.

Так, дисгармонія шлюбу, за оцінками хворих неврозом, збільшує ймовірність дисгармонії шлюбу і для їх подружжя (rs = 0,41- p = 0,04).

Оцінки сексуальних відносин обома партнерами також високовірогідним корелюють один з одним. Чим більше дисгармонійні сексуальні відносини, за оцінками хворих неврозом, тим більше дисгармонійні вони і за оцінками їх подружжя (rs = 0,59- plt; 0,004).

За оцінками обох партнерів, 48% пар мали дисгармонійні сімейно-шлюбні відносини і тільки 4% - гармонійні. Кількість гармонійних, за оцінками обох подружжя, шлюбів є надзвичайно низьким, що дозволяє сумніватися в самій можливості істинно гармонійних сімейно-шлюбних відносин в парах, в яких один з подружжя страждає неврозом.

Гармонійні стосунки в подружній парі, якщо ставитися до неї як до єдиного цілого, не можуть бути гармонійними лише наполовину. Це дозволяє говорити про те, що гармонійно функціонують подружні пари, в яких один з подружжя страждає неврозом, явище надзвичайно рідкісне. Навіть сам термін "гармонія" в устах хворих неврозом дуже відносний, в зв`язку з чим він виділяється нами в лапки.

Підтвердженням вірності подібного погляду є збільшення, за оцінками обох подружжя, ймовірності розвитку дисгармонії подружніх відносин зі збільшенням тривалості їх шлюбу. Можна стверджувати, що гармонія подружніх відносин в сім`ях хворих неврозом якщо і можлива, то лише в перші роки шлюбу.

Збіг гармонії в сімейно-шлюбних відносинах, за оцінкою хворого неврозом і його дружина, відзначено нами лише у однієї подружньої пари зі стажем спільного життя трохи більше року. Чоловік в цій парі страждав неврозом і був молодший за свою дружину на 17 років. Він був категорично проти появи в сім`ї дитини, незважаючи на наполегливі прохання дружини, бо вважав, що стан його здоров`я не дозволить йому бути опорою для дружини і дитини. Подібну "гармонію" сімейно-шлюбних відносин ми розглядаємо як вдалу адаптацію хворого неврозом в соціумі за рахунок дружини, що задовольняє його потребу в материнській любові і турботі. Даний приклад є ілюстрацією нашого погляду на термін "гармонія" сімейно-шлюбних відносин, що звучить в устах хворого неврозом як синонім його адаптації в соціумі завдяки чоловікові.

Ми розглядаємо дисгармонії подружніх відносин як наслідок, а не причину неврозу. При цьому ми визнаємо залежність погіршення стану пацієнтів від якості подружніх відносин.

Одним з підтверджень тези є виявлений нами при попарном порівнянні пацієнтів з їхніми дружинами характерний для хворих неврозом обох статей "недовірливо-скептичний" стиль міжособистісного спілкування. Для даного стилю поведінки характерні ригідність установок і випереджальна ворожість у висловлюваннях і поведінці, що само по собі може бути приводом для подружніх конфліктів.

Про відсутність відповідальності хворих неврозом за якість їх сімейно-шлюбних відносин свідчить залежність їх оцінки шлюбу від психологічних особливостей їх подружжя. Самі ж хворі в гармонійних і дисгармонійних, за їхніми оцінками, шлюбах достовірно відрізняються лише гнучкістю поведінки. Це дозволяє розглядати гнучкість поведінки як психологічну характеристику, що сприяє гармонії родинно-шлюбних відносин.

Поєднання ж дисгармонії сексуальних і сімейно-шлюбних відносин мали місце у 49% хворих неврозом, які оцінили і свій шлюб, і свої сексуальні відносини як дисгармонійні (x2 = 17,00- p = 0,002- rs = 0,56- p = 0, 0001).

Це демонструє ступінь поширеності та глибину порушень їхніх стосунків з близькими людьми.

Таким чином, восьмикратне переважання поєднання дисгармонії сімейно-шлюбних і сексуальних відносин, за оцінками хворих неврозом, над гармонією цих же відносин свідчить про практичну відсутність гармонії родинно-шлюбних і сексуальних відносин, за оцінками хворих неврозом.

Для хворих неврозом характерні дисгармонійні сексуальні і сімейно-шлюбні відносини. З урахуванням же взаємовпливу оцінок подружжя можна стверджувати, що схильність хворих неврозом до невдоволення призводить до погіршення якості подружніх відносин, що проявляється в оцінці останніми своїх сімейно-шлюбних і сексуальних відносин як дисгармонійних.

Козловська Л.І.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!