Кризова ситуація для родичів в сім`ях психічно хворих

Протягом декількох останніх десятиліть в рамках псіходінамічекого підходу сім`ї хворих на шизофренію розглядалися з точки зору впливу внутресемейних відносин і стилів сімейного виховання на етіопатогенез ендогенних психозів. У зв`язку з цим зусилля дослідників були спрямовані на опис і вивчення комунікативних, емоційних, рольових порушень в сім`ях пацієнтів. Ще в 1948 році F. Fromm-Reichmann ввела поняття "шизофреногенная" матері, яке описувало специфічний комплекс особистісних особливостей властивих матерям хворих на шизофренію, що впливають на патогенез захворювання.

Надалі при дослідженні сімей хворих на шизофренію були виділені такі патогенетичні феномени як: специфічний характер комунікацій між батьком і дитиною по типу "подвійна зв`язок" - суперечать аморфні і фрагментарні висловлювання (Bateson G. еt al., 1965 Wynne L., Singer M. Th., 1965), порушення вікових і статевих кордонів в сім`ях - еротизовані відносини батько-дитина (Lidz Th., Fleck S., 1985- Widl CM, 1975- Mishrer EG- Brown GW et. а !, 1972), симбіотичні зв`язку в сім`ях, що перешкоджають зрілої ідентифікації пацієнта (Summers F., Walsh F., 1979, Ammon G.1975). У 80-х роках вітчизняними дослідниками були описані типи сімейних відносин, кожен з яких міг бути стресовим для хворого фактором, що провокує розвиток рецидивів і робить негативний вплив на соціальне функціонування хворих (Воловик В.М., 1980 Мішина Т.М., 1983 - Варламов Е.Б., 1978- Ейдеміллер Е.Г., 1987).

Більш ранні генеалогічні дослідження поведінкових і психічних порушень родичів хворих на шизофренію мали на меті визначити генетичні основи ендогенної патології хворого. Незважаючи на розбіжність в розумінні етіопатогенезу шизофренії серед різних підходів, все без винятку автори розглядали родичів лише як засіб для більш глибокого розуміння стану і сутності хворого на шизофренію, а фокус уваги був зосереджений тільки на хворому. На цьому етапі досліджень практично не приділяли уваги психологічним аспектам впливу розвиненого психозу на психічну сферу родичів. Психіка родичів хворих ендогенними психозами як сфера, піддається постійному стресогенним впливу, пов`язаного з досвідом спільного проживання з психічно хворим, стала предметом почалися систематичних досліджень лише в 90-і роки минулого століття. Першим результатом цих досліджень стало віднесення в DSM-3-R психічного захворювання одного з членів сім`ї до екстремальних, за силою дії для його родичів, психотравмирующим факторів (Division of mental health, WHO, Geneva, 1992).

З цього часу почалося вивчення сім`ї, для якої психічно хворий родич представляв психологічну і економічну проблему. В американській літературі з`явився новий термін "синдром побитих батьків" відноситься до батьків психічно хворої дитини (Harbin H., Madden D., 1992). В цей же час з`явилися перші роботи і вітчизняних дослідників, які виявили зниження якості життя родичів психічно хворих, в зв`язку з захворюванням члена сім`ї, в 75% випадків. При оцінці тягот, найбільш відчутних при наявності в сім`ї психічно хворого, на перше місце родичі поставили соціально-психологічний тягар, на друге - фінансове, третє і четверте місця розділили проблеми догляду та дозвілля. Далі були виділені проблеми, пов`язані з погіршенням власного здоров`я, порушенням сімейних і подружніх відносин, а також проблеми на роботі (Солохина Т.Д., 1993- і ін.).

Як причини появи перерахованих вище проблем правомірно розглядати: певні форми особистісного реагування на захворювання, зумовлені недостатньою обізнаністю про психічні розлади і спотвореним сприйняттям захворювання-зовнішні і внутрішні особистісні конфлікти родичів хворих шізофреніей- психопатологическую основу особистості-стигматизацію психічно хворих та їхніх родин. Ці питання залишаються найменш дослідженими незважаючи на їх актуальність і практичну значимість.

Корман Т.А.