Вивчення відносин з батьками у хворих на шизофренію з певною і невизначеною формами статевої ідентифікації

Статева ідентичність як один з базових детермінант особистості в даний час привертає увагу клініцистів в зв`язку з вивченням її в аспекті реабілітації психічно хворих людей. Реабілітаційне її значення пов`язане з прогностичним критерієм перебігу шизофренії, для хворих ведуть статеве життя (позитивним вважається факт навіть одиничного статевого контакту з особою протилежної статі) характерно сприятливий перебіг психозу в сторону нівелювання симптоматики в порівнянні з хворими не мали сексуальних контактів. Було б логічно припустити, що відсутність співвіднесення себе до однієї зі статей (відсутність певної статевої ідентифікації, яка існує в двох варіантах: андроногенія, рівне зарахування себе і до чоловічого, і до жіночої статі, і «безстатевість», (ні до чоловічої, ні до жіночому) заважає повноцінній реалізації потреб індивіда в сексуальному напрямку. Статева ідентичність являє собою аспект статевого свідомості, який описує переживання людиною себе як представника статі і орієнтує на вимогу відповідної підлог й ролі (Коган В.Є.). Уявлення про формування статевої ідентифікації сформульовані в ряді теорій (моделювання, соціального навчання Mischel W 1966 когнітивна Kohleberg L 1966 мовна Pleck 1975, стадиальная Katz Ph 1979 і ін.), які, незважаючи на розбіжності в поглядах про механізми її формування, одноголосно стверджують, що її основи закладаються в ранньому дитинстві найближчим оточенням дитини, а саме батьками.

Було проведено дослідження, об`єктом якого стали пацієнти з діагнозом шизофренія II відділення інституту імені Бехтерева, чисельністю 79 осіб, з яких чоловіків у віці: до 18 років (22,2%, від 18 (25 (48,1%, 25 (30 років (18,5%, 30 (40 років - 11%, хворих до 21 року - 84%, 25 (30 - 13,5%, після 30 - 0% - жінок у вибірці 52 ч. у віці до 18 років - 5 , 8%, 18 (25 років - 44,2%, 25 (30 років (13,5%, 30 (40 років (28,8%, після 40 років (7,7%, з них захворіло у віці до 21 року - 50%, 21 (30 років - 40,6%, після 30 - 9,3%. Вибірка хворих була розбита на дві групи: хворі з певною статевої ідентифікацією (і) і з невизначеним ленной (Н) на основі різниці між індексами маскулінності і фемінності (Im-If), які, по суті, показують близькість самооцінки образу Я з оцінкою образів більшості чоловіків і більшості жінок (Коган В.Є.). Для поставленої в дослідницькій роботі завдання визначення взаємини саме сприйняття особистістю себе представником певної статі і впливом сім`ї на становлення статевої свідомості були використані методика «Семантичний диференціал« в модифікації Когана В.Є. (Слірі) і дані, отримані в ході збору анамнезу, так званий клініко-психологічний метод дослідження ( «Реабілітаційна карта» Бурковський Г.В. зі співавторами 1977р.)

Отримані результи підтверджують, що невизначена статева ідентичність заважає повноцінному спілкуванню з протилежною статтю. Група (Н) в порівнянні з групою (І) відрізняються 1) низькою значимістю відносин з особами протилежної статі до захворювання 44,4% (Н) - 25% (І), середня значимість 44,4% (Р) - 56,2 % (І), висока 11% (Н) - 18,8% (І) - 2) незадоволеністю відносин з протилежною статтю перед захворюванням 48,3% (Н) - 34,8% (І) - 3) коло спілкування характеризується в групі (Н) як вузький (42,3%) і середній (50%), в групі (і) - вузький 395, середній - 35%, широкий -26%. Цікавий проявився факт того, що після виникнення захворювання відмінності між групами нівелюються і зміщуються до крайнього неблагополучному полюсу низькою значущості 37,5% (Н) (37,9 (І). При прояві внутрішньої картини відносин хворого до своєї до батьків виявилися такі відмінності між двома виділеними групами: справжнє ставлення до матері характеризуються суперечливістю 34,5% (Н) (21,7% (І) - нестійкістю 10,3% (Н) (0% (І) - хороші відносини 51,7% (Н) (73,9% (І), з часу захворювання ці відмінності стираються суперечливі 39,3% (Н) (34,8% (І), неустой ойчівие 21,7 (Н) (10,7 (І), хороші 34,8 (І) (46,4 (Н), відкрито конфліктними і напруженими відносинами між матір`ю і дитиною 10,7% (Н) (4,5 % (і). у свою чергу ставлення матері до дитини до захворювання характеризується неустойчівостью17,9% (Н) (4,5% (і) і переважанням переважної ставлення до дитини в дитинстві - 23,8% (Р) - 10,8 (І). найяскравішим відмінністю між двома групами стали типи симбіозу характерні для груп: 1 тип (рішення проблем батьків за рахунок дитини) 35,7% (Н) - 0% (І), 2 тип (прагнення дитини переконатися в своїй значимості для одного з батьків) 28,6% (Н) (41,7% (І), 3 ти п (змішані) 35,7% (Н) (41,7% (І). У картині відносин з батьком значущих відмінностей між групами не виявилося, за винятком підвищення негативного ставлення батька в групі (І) 11,1%, (Н) (0% і нестійкого відносини (І) 33,3%, (Н) 14, 3% після захворювання.

За результатами дослідження можна зробити висновок, що на становлення статевої ідентифікації в більшій мірі впливають відносини дитини з матір`ю, ніж з батьком, невизначеність, напруженість, нестійкість, суперечливість, в купе з переважній ставленням, яких впливає на появу невизначеною статевої ідентифікації.

Малюкова Ф.Р.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!