Дослідження задоволеності шлюбом подружжя з різним рівнем егоїзму

Значення, яке в епоху цивілізації сім`я придбала у суспільному та приватному житті людей, зумовило порівняно рано зародився і стійкий інтерес до її вивчення. При цьому протягом тривалого часу (приблизно до середини XIX ст.) Сім`я розглядалася як початкова і за самою своєю природою моногамна осередок суспільства, вихідний пункт його розвитку і його мініатюрний "прообраз". В даний час в нашому суспільстві відбувається перехід від уявлень про сім`ю як про осередок суспільства до розуміння її самоцінності. Проблема якості шлюбу в даний час є однією з основних при дослідженні сім`ї.

Проведені в даній області дослідження стосувалися окремих сторін даної проблематики: стійкості, стабільності, подружнього щастя, благополуччя сімейних відносин і т. Д. До дослідження сімейних відносин з точки зору якості шлюбу зверталися такі автори, як Д. Я. Кутсар (1985) - У . В. Солодников (1988) - П. М. Якобсон (1981). Задоволеність шлюбом є основним параметром, що характеризує подружні стосунки. Дослідження особистісних і внутрішньоособистісних факторів задоволеності шлюбом проводили Ю. Є. Альошина (1987, 1993), Ю. Б. Гіппенрейтер (1988), А. І. Захаров (1973), В. К. Мягер (1971), Г. Навайтіс ( 1998), Н. Рімашеская, Д. Ванной (1999) та ін. У вітчизняній психології одними з перших висвітлили проблему якості шлюбу В. А. Сисенко (1981) і С. І. Голод (1984). На думку В. А. Сисенко, задоволеність сімейним життям - поняття дуже широке, воно включає ступінь задоволення всіх потреб особистості. Для кожного з подружжя у шлюбі повинен бути досягнутий якийсь мінімально необхідний рівень задоволення потреб, за межами якого вже виникає дискомфорт, формуються і закріплюються негативні почуття і емоції.

Гіпотезою, покладеної в дослідження, стало припущення про те, що рівень егоїзму впливає на задоволеність шлюбом подружжя. Обсяг вибірки склав 40 подружніх пар. Склад вибірки: юнаки та дівчата віком від 19 до 22 років, студенти 2-5-х курсів КубГУ, чоловіки і жінки від 22 до 30 років, працівники соціальної сфери, підприємці, домогосподарки.

Для збору емпіричного матеріалу було використано такі методики. Для виявлення рівня егоїзму особистості використовувалася методика "Шкала діспозіціонного егоїзму" К. Муздибаева. Шкала була розроблена вченими Інституту соціології РАН (Санкт-Петербург) під керівництвом К. Муздибаева в 1997 р і складається з 10 суджень. Для оцінки подружніх відносин використовувалися: методика В. В. Столина "Задоволеність шлюбом", яка складається з 24 тверджень. При порівнянні рівня егоїзму серед подружніх пар було виявлено наявність декількох підгруп респондентів:

* Подружні пари, де обидва чоловіки мають досить високі показники егоїзму;

* Пари, де обидва чоловіки мають низькі показники рівня егоїзму;

* Пари, де один чоловік має високий егоїзм, а другий - низький.

У парах з різними показниками егоїзму у подружжя частіше зустрічалися вищі показники у дружини, ніж у чоловіка. Подружні пари, де у обох подружжя виявилися високі показники егоїзму, представлені у вибірці нарівні з подружніми парами з низькими показниками егоїзму у обох подружжя.

При дослідженні задоволеності шлюбом подружжя з різним рівнем егоїзму були виявлені два коефіцієнта, які характеризують відношення між високим і низьким рівнем егоїзму і задоволеністю шлюбом як зворотні, т. Е. Чим вище рівень егоїзму чоловіка, тим менше він задоволений шлюбом. Було виявлено, що задоволеність шлюбом подружжя значимо корелює із середнім рівнем егоїзму (rs = 0,41). Саме при прояві середнього рівня егоїзму, на наш погляд, чоловік може поєднувати задоволення своїх потреб із задоволенням потреб свого чоловіка. Саме із середнім рівнем егоїстичної спрямованості чоловік може оцінити наслідки своїх дій, що позначається на задоволеності подружнім життям.

Таким чином, припущення про те, що рівень егоїзму впливає на задоволеність шлюбом подружжя, підтвердилося.

Бондарева О. В.