Остеохондроз хребта: вегетативна регуляція в процесі психотерапії

Оскільки основний клінічний діагностичний симптом остеохондрозу хребта - м`язово-больовий синдром - має складний двоякий генез: вертеброгенний і психогенний, виникає необхідність застосування інтегративного психофізіологічного підходу для вивчення етіопатогенезу цього захворювання і підбору адекватних форм психотерапевтичної допомоги. Відомо, що відсутність у хворих остеохондрозом адекватних механізмів переробки стресу призводить до накопичення афективної напруги, виснаження ресурсів нервової системи, формування "психовегетативних синдрому" (дисфункції надсегментарних вегетативних структур). Однак провідна патогенетична роль різних порушень вегетативної нервової системи до цих пір часто ігнорується при складанні лікувальних програм.

За результатами проведених нами досліджень (діагностовано 50 пацієнтів ЖД лікарні м Красноярська методом кардиоритмографии з функціональною пробою в десять присідань), вихідний вегетативний тонус і реакція на навантаження у хворих остеохондрозом розгортається по ваготоніческому типу: значення показників середнього квадратичного відхилення, варіаційного розмаху, потужність дихальних хвиль в спектрі вище норми, амплітуди моди і індексу напруги - нижче норми. Суб`єктивно такий стан психофізіологічного неузгодженості супроводжується негативними емоціями, тривогою, страхом, пасивністю, стомлюваністю, схильністю до залежності і несприятливого прогнозу результату свого захворювання. На рівні клінічної характеристики патології це виражається посиленням м`язового напруження і болю в ситуаціях стресу, емоційно-вольової обумовленістю проявів супутнього синдрому вегетативної дисфункції, розвитком астенічних невротичних розладів і неадекватним, ригідні, енергетично економічним стилем поведінки. Така тісна залежність проявів остеохондрозу хребта від психофізіологічного стану вимагає підбору методики психологічної допомоги, спрямованої не тільки на купірування хворобливої симптоматики, але і на формування оптимального стану ЦНС, закріплення позитивного емоційного фону і установки на зміну і одужання.

Відповідно до поставлених завдань, для хворих остеохондрозом нами був обраний метод гетеросуггестівной психом`язового релаксації з позитивної емоційної емажінаціей на одужання (Кожевников В.М., 1996). З кожним з пацієнтів проводилось по 10 лікувальних сеансів, протягом яких безперервно фіксувалася кардіорітмограмма. Динаміка вегетативної регуляції в процесі лікування (на тлі оптимального рівня функціонування серцево-судинної системи (зменшення частоти серцевих скорочень, стабілізація серцевого ритму, нормалізація значень показника мода) без напруги і виснаження домінував парасимпатичний відділ ВНС (підвищення потужності дихальних хвиль в спектрі при зниженні до норми варіаційного розмаху і середньоквадратичного відхилення)) свідчить про відновлення адаптивного автономного контуру регулювання, що підвищує енергетичний потенціал і оптимізує ного стан нервової системи.

Після всього курсу психотерапії комплексна психофізіологічна оцінка показала наявність виражених змін вегетативної регуляції і загального функціонального стану хворих остеохондрозом: сталася гармонізація симпатичних і парасимпатичних впливів (по спектральної потужності дихальних і повільних хвиль), відновилися енергетичні ресурси нервової системи (підвищення значення індексу напруги до норми, зміна вегетативного тонусу з вираженою до помірної ваготонии і вегетативного рівноваги), підвищилася актівнос ь надсегментарних вегетативних структур, які забезпечують змістовну інтегративну (когнітивну і емоційну) опрацювання психотерапевтичної інформації (по динаміці потужності в спектрі повільних хвиль другого порядку). Клінічно також зафіксовано часткове купірування мишечнотоніческого і больового синдромів, поліпшення загального самопочуття і відсутність скарг на вегетативний стан.

Таким чином, на наш погляд, саме наявність і вираженість проявів дисфункції вегетативної нервової системи у хворих на остеохондроз хребта може стати одним з критеріїв оцінки стадії захворювання і динаміки одужання як з точки зору медичного, так і психологічного підходів.

Карташова К.С., Варлакова Я.В.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!