Особливості адаптивності при ураженні підшлункової залози

Серед причин гастроентерологічних захворювань значне місце займають психологічні фактори. Особистісні особливості впливають на виникнення та перебіг соматичних розладів. Серед них - неадаптівние способи подолання стресу, особистісна неконгруентність, алекситимия, тривожність і т.д. Тому для дослідження було обрано вивчення психологічних особливостей адаптивності і копінга у хворих з запальними ураженнями підшлункової залози. Завданням було дослідити психологічну структуру адаптивності, проаналізувати особливості емоційної сфери, виявити психологічні фактори ризику в етіопаогенезе панкреатиту. Допускалося, що зниження адаптивної здатності організму, неконструктивна психологічний захист, внутрішня конфліктність призводять до зниження резистентності ПЗ до токсичних впливів (алкоголю та ін.), Пригнічують активність імунної системи. Це призводить до порушення динамічної рівноваги в вегетативної іннервації ПЗ, ангиоспазму і розвитку гіпоксії або різкого посилення секреції, до порушення балансу про- і антизапальних медіаторів, розбалансування ендокринних процесів в органі.

У дослідженні брало участь 25 пацієнтів хірургічного відділення Львівської обласної клінічної лікарні. Досліджуваними були особи чоловічої статі, оскільки до уваги брався первинний панкреатит. Середній вік досліджуваних 30-40 років. Було з`ясовано, що 61% опитаних суб`єктивно пов`язує своє захворювання з напруженим життям і нервовими стресами. Серед подій, які безпосередньо передували захворюванню, згідно результатів клінічного інтерв`ю - проблеми на роботі (43%), втрата роботи і смерть близького члена сім`ї (по 26%). Результати дослідження показали високий рівень нейротизму і тривожності, що мають тісний кореляційний зв`язок зі схильністю до психосоматичних реагуванням, а також з емоційним комфортом. Разом з цим існує підвищена схильність до антіемотівності, конформізму і захисному механізму раціоналізації. Співвідношення таких особистісних характеристик може свідчити про неконгруентності досліджуваних, суперечності між внутрішніми переживаннями і зовнішнім проявом, при відповідному реагуванні на рівні вегетативної іннервації. У досліджуваних домінують трофотропное тенденції, переважає активність парасимпатичної нервової системи, яка потребує додаткових дослідженнях поза лікарнею.

Таким чином, можна зробити висновки:

1) особливістю адаптивності хворих панкреатитом є відхід від проблем, пов`язаних зі зменшенням контролю за поведінкою;

2) хворим панкреатитом властива висока тривожність і нейротизм, який свідчить про особистісну неконгруентності і самообманом, що супроводжуються відповідними реакціями на фізіологічному рівні;

3) статистично достовірні відмінності середніх показників за шкалами структури адаптивності з показниками норми свідчать про неконструктивну адаптації хворих. Для поліпшення психоемоційного стану хворих, усунення негативних психологічних факторів, які лежать в основі виникнення і перебігу захворювання, велику увагу слід приділяти психологічної корекції неефективних способів соціальної адаптації за рахунок високого рівня конформізма- зменшення неконгруентності, яке б спричинило підвищення особистісної гармонічності- підвищенню відповідальності за своє виздоравліваніе- релаксаційним тренінгам для нормування балансу вегетативних процесів і групам вз імопомощі, де б хворі мали можливість вербалізувати свої побоювання щодо наслідків захворювання.

Карпа М.І.