Програма психологічної допомоги жертвам насильства

Насильство над дітьми, жорстоке поводження - широкий спектр дій з боку батьків або інших осіб, що завдає шкоди дитині. Вони створюють серйозний ризик здоров`ю та безпеці дитини, травмують його особистість, є причиною багатьох психологічних проблем в подальшому супроводжуючих дитину всю його життя. Травмуючі переживання доставляють дитині не тільки неприємності і біль, але і роблять його озлобленим на кривдника.

Діти, які пережили насильство, стають замкнутими, озлобленими, у них знижується самооцінка, збільшується ймовірність розвитку девіантної та делінквентної поведінки.

Основним завданням, що реалізовується на перших етапах роботи з дитиною, є встановлення довірчих відносин з ним і допомогу в відреагування їм емоційно травмуючої ситуації. На цьому етапі важливо створити умови, що стимулюють дитину до промовляння негативної ситуації, програвання за допомогою рольових ігор, драматизації, арт-терапії, психодрами і таким чином приведення до катарсису. Після того як дитина відреагує травму, у нього звільняться сили для подальшої роботи, спрямованої на стабілізацію «Я-образу»І нормалізацію сфери відносин і поведінки. Довірчі відносини, що виникають між психологом і клієнтом, стимулюють у дитини підвищення впевненості в собі і дають можливість корекції вихідної моделі відносин, зменшують рівень психологічного захисту дитини. Подібне допомагає подолати негативний досвід відносин з оточуючими.

Основними цілями і завданнями програми психологічної допомоги дітям, які постраждали від насильства, є:

1) розвиток здатності диференціювати свої емоції, адекватно виражати їх-зниження емоційного напруги-робота з подолання страхів і почуття провини, викликаних фактом насильства;

2) формування адекватного «Я-образу»: підвищення самооцінки, впевненості в собі, самоповаги, збільшення почуття власної гідності, розвиток ресурсів особистості, стимулювання впевненості дитини в тому, що він сам може вибирати і виробляти моделі поведінки, необхідні йому - формування адекватного уявлення про своє фізичним і психологічному Я;

3) допомога дитині в розвитку довіри до світу і іншим людям, до себе;

4) робота, спрямована на оптимізацію сфери відносин і спілкування дитини з іншими: зниження рівня захисту, побудова межі особистого простору-допомога у формуванні позитивних і близьких відносин з іншими людьми-заохочення проявів соціально схвалюється поведінки;

5) запобігання насильницьких дій дітей по відношенню до інших людей. Однією зі складових програми роботи з жертвами насильства є корекція агресивної поведінки. Воно найчастіше є наслідком отриманих травм, неможливістю самостійно вийти з ситуації, що травмує, непотрібності, отвергнутости.

Програма корекції агресивної поведінки у дітей включає групові та індивідуальні форми роботи і переслідує такі цілі: зниження тенденції до агресивної поведінки, навчання соціально прийнятним формам спілкування і поведінки, підвищення самооценкі- складається з циклу групових занять, що включають відповідно до віку дитини тренінги, казкотерапія, арт- терапію, рольові ігри і т.д. Завдання: формування вміння усвідомлювати власні емоції, емоції інших людей і вміння вербалізовивать их- підвищення самооцінки, формування впевненості в собі-навчання дитини висловом власного гніву прийнятним способом, отреагированию негативної ситуації в цілому-навчання дитини конструктивному общенію- заохочення прояви конструктивних поведінкових реакцій- зняття деструктивних елементів у поведінці, навчання навичкам конструктивного поведінки в проблемній ситуації-розвиток самоконтролю над своїми емоціями і повед ніем- допомогу в усвідомленні відповідальності дитини за свій вибір.

тактика психотерапевтичного впливу будується в залежності від передбачуваної природи агресії.

В процесі роботи дуже важливо досягти розуміння дитиною того, що з виниклими у нього проблемами можна і потрібно щось робити. Важливо переконати дитину, що він не самотній з його проблемою, що є люди, готові допомогти, що, незважаючи на його проблеми, він нічим не гірше інших дітей.

Результат програми: сформованість довіри до себе і оточуючих, адекватність «Я-образу» - вміння будувати відносини, в тому числі блізкіе- емпатія, зниження агрессівності- вміння вибирати модель поведінки, нести відповідальність за нього, збільшення соціальної адаптованості дитини в навколишньому світі.

Кутєєва Е.Н.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!