Особливості міжособистісних відносин в групі однолітків підлітків, які зазнали насильства в сім`ї

Зріст насильства по відношенню до дітей пов`язаний із загальним зростанням насильства в суспільстві. Коріння насильства беруть початок в попередніх поколіннях. Багато вчених приділяють велику увагу вивченню причин насильства, серед них: в зарубіжній психології: А. Бандура, Е. Еріксон, З. Фрейд, и др в вітчизняному психології: Л.І. Божович, Г. Є. Сухарева, Кудрявцев, А.В. Петровський, С. Л. Рубінштейн, П.А. Гальперін, Д.Б. Ельконін та ін. Причини сімейного насильства носять соціально-економічний характер. Зростанню насильства сприяють конфліктна обстановка в сім`ях, несформованість батьківських ролей і т. п. Соціальні наслідки насильства: дитяча проституція, залежність від ПАР, педофілія, а також дезадаптація в суспільстві, деградація особистості, зниження мотивації до навчання та ін. У такій ситуації потрібна допомога фахівців: педагогів, лікарів, психологів. Вивченням особливостей травмованих дітей займалися К. Левін, Е.Е. Макобі, Н.К. Асанова, Н.А. Кийки, Р.М. Грановський, Л. М. Семенюк, А. Гюггенбюль, Овчарова та ін. Необхідна профілактична та реабілітаційна робота ведеться в спеціальних реабілітаційних центрах та дитячих установах.

У сучасному світі важливо вміти будувати відносини між людьми для нормального функціонування людини в суспільстві, для його розвитку і вдосконалення. Для вивчення ми вибрали дітей підліткового віку, так як провідними видами діяльності в цьому віці є спілкування і міжособистісне взаємодія, тому доцільно простежити тенденції створених відносин підлітків, які пережили насильство в сім`ї, з однолітками.

Сім`я з народження закладено підвалини, на якому дитина будує відносини з оточуючими людьми. У підлітковому віці сім`я для дитини починає відходити на другий план - значущим стає спілкування з однолітками, де підліток виробляє навички соціальної поведінки і життя в соціумі.

Метою нашого дослідження є виявлення впливу на формування комунікативних якостей і особливостей міжособистісних відносин підлітка з однолітками насильницьких дій з боку старших членів сім`ї по відношенню до дитини. При проведенні дослідження вирішувалися такі завдання: з`ясувати особливості сімейних взаємин підлітка зі старшими членами сім`ї, виявити стиль міжособистісного поведінки і тенденції поведінки в групі підлітків, які пережили сімейне насильство, і тих, хто не стикався з цим, порівняти в двох групах підлітків домінуючі стилі і переважаючі тенденції міжособистісного поведінки.

Ми висунули гіпотезу про те, що підлітки, які пережили сімейне насильство, пасивні у встановленні і підтримці контактів з однолітками, на відміну від підлітків з сім`ї з хорошим психологічним кліматом, де переважають відносини співпраці і створені всі умови для особистісного зростання і розвитку.

У дослідженні взяли участь 60 учнів корекційних і звичайних класів середньої загальноосвітньої школи м Вологди.

Для виявлення факту насильства, особливостей дитячо-батьківських відносин, уявлення підлітків про поняття насильства і їх відношення до цього явища ми застосували розроблену нами анкету «Домашнє насильство». Для діагностики стилю міжособистісної взаємодії був використаний опитувальник ДМО Собчик Л.Н., для виявлення тенденції поведінки в реальній групі - «Q-сортування» В. Стефансона.

Ми отримали наступні результати: 75% дітей, які пережили насильство, показують внутрішнє прагнення до прийняття групових стандартів і цінностей: соціальних і морально-етичних, у 36% з їх числа - тенденція до сверхконформності, повної залежності від думки оточуючих, в той час як майже 50% не піддавалися насильству відчувають потребу в допомозі й довірі з боку оточуючих, в їх визнання. 36% пережили насильство сомодовольни, нарцісстічни, з вираженим почуттям власної переваги над оточуючими, що, можливо, говорить про те, що під час відповідей вони проявили себе нещиро, показуючи своє емоційне благополуччя, риси лідера.

Таким чином, аналіз результатів підтвердив гіпотезу дослідження.

Сімейні стосунки з елементами насильства є негативним зразком для дітей: це загроза фізичному і психічному здоров`ю. Після травми діти розвиваються з певними особистісними, емоційними і поведінковими особливостями, що негативно впливають на їх подальше життя. Для поліпшення емоційного стану дитини важливо проводити спеціальну корекційну роботу.

Платонова Е.А.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!