Зниження здатності до навчання молодших школярів як одне з наслідків насильства

Протягом останніх п`яти років ми займаємося проблемою надання психологічної допомоги дітям молодшого шкільного віку, які пережили насильство. Велика частина з них - це діти з неблагополучних сімей.

Специфічною особливістю соціально-психологічної ситуації розвитку даної категорії дітей є те, що насильство, яке супроводжує дітей з самого народження, сприймається ними як невід`ємна частина їх життя, як щось природне і повсякденне.

У процесі дослідження психологічних наслідків насильства нами встановлено (на рівні статистичної значущості), що діти, наражаючись різних форм насильства (фізичного, сексуального, емоційного, психологічного, соціального), демонструють деяку схожість психологічних особливостей. Зокрема, крім поведінкових і емоційних порушень, у дітей спостерігається досить значне зниження здатності до навчання. При цьому зниження відбувається не за всіма компонентами навченості, а лише по компоненту "здатність дитини сприймати допомогу дорослого", що ми пов`язуємо зі стійким порушенням взаємин в системі "дорослий - дитина", яке далеко не завжди виділяється як психологічний наслідок насильства, але тим не Проте є одним з них і, ймовірно, відноситься до найбільш серйозних наслідків.

Слід зазначити, що під обучаемостью ми розуміємо "показник підготовленості психіки до навчальної діяльності, що відображає ту ступінь легкості, швидкості та ефективності, з якою дитина, при опосредующей допомоги дорослого, засвоює нові знання, вміння і навички в процесі навчальної діяльності". Базовими компонентами навченості є: "здатність орієнтуватися в пропонованому матеріалі", "здатність сприймати допомогу дорослого в процесі навчальної діяльності", "здатність до переносу засвоєних алгоритмів дій на вирішення інших, аналогічних завдань".

Серйозною трудністю в роботі з дітьми, пережили насильство, є їх висока "опірність" психологічної корекції. Навіть після надання їм психологічної допомоги, нерідко можна спостерігати, що через деякий час діти знову демонструють ті поведінкові та емоційні порушення, які були у них раніше. Наприклад, діти, часто тікають з дому, незважаючи на надану їм психологічну та соціальну допомогу, через якийсь час знову скоюють втечу, в зв`язку з чим з`явився навіть термін "синдром бродяжництва", активно використовується в психологічній літературі.

Аналогічна ситуація спостерігається і з навчанням - надання психологічної допомоги не є гарантією її підвищення.

Більш того, нами було встановлено, що підвищення здатності до навчання після надання психологічної допомоги дітям, які пережили насильство, відбувається лише в тих випадках, коли насильство сприймалося дитиною як щось незвичайне, скоріше випадкова, ніж природне. В інших випадках, навіть тривала психологічна допомога, спрямована лише на усунення емоційних і поведінкових порушень і подальша соціальна підтримка не призводять до позитивних змін навченості молодших школярів.

Такі зміни в здатності до навчання відбуваються лише тоді, коли в процесі надання дітям психологічної допомоги застосовуються цілеспрямовані заходи, спрямовані на підвищення здатності до навчання (як правило, мова йде про формуючому експерименті).

В ході дослідження ми виявили, що застосування прийомів і методів з розвитку здатності до навчання, призводять до появи у дитини інтересу до процесу навчання в школі і, як наслідок, прагнення відповідати (перш за все, в поведінці) пред`являються шкільним вимогам.

В кінцевому підсумку, розроблений і апробований нами алгоритм надання соціально-психологічної допомоги дітям, які пережили насильство, що включає формуючий експеримент, спрямований на підвищення здатності до навчання, крім зміни рівня навченості, призводить до підвищення ефективності взаємовідносин в системі "дитина - дорослий". Діти, як правило, перестають відчувати недовіру до "світу дорослих", вони значно рідше надалі здійснюють втечі з дому і порушують шкільну дисципліну.

Даний формуючий експеримент побудований за принципом поступового перенесення навченості в ігровій діяльності на здатність до навчання в навчальній діяльності. При цьому мотиваційний компонент забезпечується шляхом використання комп`ютера в процесі психокорекції, а застосування методу "випереджаючого навчання", сприяє більш успішному навчанню дитини в школі.

На закінчення відзначимо, що пропонований нами алгоритм надання психологічної допомоги не є універсальним або гарантує абсолютний успіх. Разом з тим, включення в програму надання психологічної допомоги дітям, які пережили насильство, заходів, спрямованих на розвиток здатності до навчання, значно підвищує ймовірність позитивної динаміки, що було досить наочно продемонстровано в ході нашого дослідження.

Устинов В.П.