Проблема готовності сім`ї до навчання дитини в школі

Зміна соціальної ситуації дитини (вступ до школи) передбачає готовність не тільки дитини (М.Безрукіх, Е.Кравцовой), але і всієї сім`ї. Отже, необхідно виділити компоненти готовності сім`ї до шкільного навчання дитини, що забезпечують адаптацію батьків і дітей до об`єктивних змін. У науковій літературі позначилися два підходи до вивчення готовності до діяльності: функціональний (М.І.Дьяченко, Л.А.Канди-Бович, В.А.Сластенин), при якому виявляються процесуальні якості, значущі для діяльності, і особистісний (В. С.ІЛЬЇН, Е.С.Кузьмін, Я.Л.Коломінскій, В.С.Мерлин, П. М. Якобсон), який передбачає вивчення готовності як комплексу інтегрованих, але різноманітних властивостей, що розрізняються за їх місцем і функціями в діяльності. При цьому інтегруючу роль виконують особистісні якості, які виражають спрямованість на діяльність.

Готовність розуміється слідом за Б. Г. Ананьєва, С.Л.Рубинштейном як комплекс здібностей, що включають в свою структуру різні властивості і якості особистості, причому здатність виступає як більш загальна категорія по відношенню до цих властивостей і якостей. У сучасній психолого-педагогічній літературі поряд з терміном "готовність" використовується термін "підготовка", який вживається у значенні навчити тому, що необхідно, дати необхідні знання. Беручи за основу виділені А.М.Столяренко, Л.В.Кондрашевой, А.І.Щербаковим структурні елементи поняття готовності до діяльності, в структурі готовності сім`ї до навчання дитини в школі були виділені наступні компоненти: мотиваційний, когнітивний, емоційно-вольової, комунікативний, рефлексивний і поведінковий.

Мотиваційний компонент є бажання взаємодіяти з педагогічним колективом, активну позицію батьків по відношенню до початку навчання дитини в школі.

Когнітивна готовність сімейної системи включає знайомство з принципами особистісно-орієнтованого підходу у вихованні, знання про індивідуально-типологічних особливостях дитини, його інтересах, знання про вікові особливості старшого дошкільника і молодшого школяра, про систему підготовки і адаптації дитини до шкільного навчання, освоєння принципів розвитку устремлінь (емоційних, вольових і когнітивних).

Комунікативний компонент передбачає освоєння навичок активного слухання, теоретичне вивчення та практичне освоєння мови прийняття і "Я-повідомлень", вміння ставити запитання, пов`язані з розвитком критичного мислення у дитини і своєї здатності до децентрації, тобто здатності батьків відійти від стандартних рішень, здатності до "виходу за межі" проблемної ситуації.

Емоційно-вольова сфера передбачає прийняття відповідальності батьків за підготовку дитини до школи, за розвиток дитини в цілому-прийняття батьками нової соціальної ролі дитини - ролі школяра- сепарацію дитини від батьків (навчальна діяльність дитини відрізняється від діяльності батьків при підготовці домашніх завдань дитиною). Заняття, що проводяться спільно з батьками і дошкільнятами, необхідно направляти на розвиток інтересу й уважного ставлення їх один до одного, а також вираз емпатії.

Рефлексивна складова зачіпає підвищення рефлексивної здатності батьків і підвищення ефективності взаємодії через знайомство і практичне освоєння понять транзактного аналізу, а також орієнтацію в оцінці ефективності своєї діяльності на думки і почуття, динамічну систему оцінки ситуації.

Поведінковий компонент готовності забезпечує організацію спільної діяльності батьків і дітей в побутових умовах.

Відповідно до запропонованої моделі була розроблена і апробована програма роботи з батьками дошкільнят. До умов ефективності програми відносяться: добровільне відвідування занять, безпосередню участь у вихованні учасників групи (це перш за все батьки, старші брати і сестри, дідусі та бабусі, які живуть поруч з дитиною), здатність і готовність учасників сприймати нові знання (наявність мотивації до поглиблення знань , установка на зміну себе), регулярне відвідування занять, надання свободи вибору рішення і відповідальності за прийняте рішення батькам, відсутність готових рад з боку ведучого.

Методами оцінки результативності практичної діяльності по формуванню перерахованих компонент готовності сім`ї до навчання дитини в школі з`явилися метод експертних оцінок, аналіз самозвітів учасників експерименту.

Черепанова Н.Р.