Дослідження когнітивних та мотиваційних чинників інноваційної готовності

У зв`язку з бурхливим розвитком нових технологій і проникненням їх в самі різні сфери професійної діяльності людей все більшу важливість набуває здатності фахівців освоювати нові технології роботи, гнучко пристосовуватися до нововведень і нововведень. Проблема інноваційної готовності є особливо гострою для фахівців з досить великим стажем роботи: у них формуються міцні стереотипи виконання діяльності, які вони схильні застосовувати у всіх без винятку ситуаціях. Таким чином, навіть, здавалося б, великий професійний досвід може ставати перешкодою в роботі. У зв`язку з цим створення діагностичних методик і дослідження інноваційної готовності здається нам надзвичайно важливим і актуальним завданням.

Розглядаючи психологічну готовність до інновацій (ПГИ) як одну з форм готовності можна виділити в цьому утворенні 3 компоненти: 1) когнітивно-інтелектуальний (високий рівень інформує-ванности, інтелектуальний потенціал, достатній для освоєння нового) - 2) емоційно-мотиваційний (установку, бажання, власне готовність до освоєння нового) - 3) поведінковий (демонстрація "інноваційного" поведінки на практиці).

Увага більшості дослідників привертав другий компонент ПГИ, який, як правило, і ставав предметом більшості досліджень. Різними авторами в залежності від займаної теоретико-методологічної позиції в якості центральної детермінанти мотиваційної готовності до інновацій виділялися наступні освіти: диспозиція / установка, певна комбінація особистісних рис, певне поєднання мотивів (досягнення, афіліації, ризику та ін.). При цьому когнітивно-інтелектуального компоненту ПГИ в більшості робіт уваги практично не приділялося.

Метою проведеного нами в даний час дослідження в зв`язку з висловленими вище міркуваннями є вивчення ПГИ на двох рівнях - мотиваційному і інтелектуальному (виділення мотиваційних і когнітивних чинників ПГИ).

Як методики, диагностирующей безпосередньо інноваційну готовність, ми використовуємо опитувальник Т.С.Кабаченко "Інноваційний репертуар", розроблений на основі досліджень зарубіжних психологів (Дж.У.Ханта, Ф.Ж.Гуіяра і Дж.Н.Келлі). Кожному респонденту пропонується уявити себе членом команди, якій доручено впровадження нововведення в організації. В результаті діагностується інноваційний репертуар фахівця, т. Е. Представленість у свідомості фахівця різних стадій інноваційного процесу (ініціація, інтервенція, консолідація), а також його здатність ефективно діяти на даних стадіях.

Для діагностики мотиваційних корелятів інноваційної готовності використовується методика "Структура трудової мотивації" А.Г.Шмелева, що визначає структуру професійної мотивації фахівця, зокрема вираженість мотивів творчого самовираження, інтересу до процесу праці, включеності в команду, спілкування, керівництва, допомоги, служіння, матеріального винагороди, збереження здоров`я, підтримки традицій. Для діагностики інтелектуальних чинників ПГИ ми використовуємо методику "Профіль ерудиції", розроблену нами (колективом лабораторії комп`ютерної психодіагностики МГУ) для діагностики широти кругозору і загальної ерудованості фахівців в різних областях знань. Ерудованість, будучи деякою сумою накопичених знань, на нашу думку, також тісно пов`язана з пізнавальною мотивацією, інтересом до пошуку нової інформації і тому може служити корелятом ПГИ. Опитувальник "Профіль ерудиції" діагностує широту кругозору респондентів в сферах політики, військової справи, науки, мистецтва, людинознавства, техніки, природи, побуту, кіно і TV, літератури, спорту.

В результаті дослідження повинен бути встановлений зв`язок між інноваційною готовністю і певної констеляцією мотивів, з одного боку, і певними параметрами ерудиції - з іншого.

Науменко А.С.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!