Псіходігностіка готовності до інноваційної діяльності

Аналіз літературних джерел і реальній педагогічній ситуації дозволяє стверджувати, що сьогодні розвиток інноваційної діяльності вчителя є одним із стратегічних напрямків в освіті. Вирішення цього завдання має здійснюватися насамперед у вузі, оскільки будь-які форми і інновації в сфері освіти можуть бути реалізовані тільки в тому випадку, якщо вони внутрішньо будуть прийняті і підтримані майбутніми учителями. Особливе значення для вдосконалення підготовки майбутніх учителів до інноваційної діяльності має психодіагностика їх готовності до цієї діяльності.

Сформовані в практиці вузівського освіти методи оцінки готовності студентів до педагогічної діяльності орієнтовані в основному на виявлення засвоєння системи психолого-педагогічних знань (їх повноти, глибини і т.д.). В останні роки в ряді педвузів звертають увагу і на оцінку вміння майбутніх учителів застосовувати психолого-педагогічні знання до вирішення педагогічних завдань, проте така оцінка зосереджена на теоретичній основі підготовки студентів. Під готовністю до інноваційної діяльності ми розуміємо особливе особистісне стан, що включає в себе взаємопов`язані компоненти: мотиваційний, когнітивний, процесуальний, креативний. В якості теоретичної основи оцінки готовності до інноваційної діяльності повинні бути покладені уявлення про структуру інноваційної діяльності вчителя: аналіз і оцінка нововведення, формування мети і концепції майбутнього дії, реалізація цього плану і його корекція, оцінка ефективності. Особливе значення для психодіагностики готовності до інноваційної діяльності має аналіз складу тих внутрішніх засобів діяльності, які використовуються при прийнятті рішення. Оцінка творчих можливостей, як передумов інноваційної діяльності, є також важливим завданням діагностики. Достовірна оцінка готовності майбутнього вчителя до інноваційної діяльності можлива тільки на основі цілісного підходу.

У зв`язку з цим нами була розроблена комплексна методика з дослідження стану готовності студентів педагогічного вузу до інноваційної діяльності. Вона дає можливість провести діагностику мотиваційно-творчої спрямованості особистості вчителя оцінити творчі можливості, що забезпечують успіх інновацій діяльності- визначити рівень знань в галузі педагогічної інноватікі- проаналізувати і оцінити операційний склад інноваційних процесів вчителя. Методика розділена на десять частин з різними правилами заповнення. Деякі використовувані нами методи є авторськими, інші представляють собою модифіковані та змінені варіанти методик, взятих з різних джерел.

На закінчення відзначимо, що наша комплексна методика не претендує на універсальність і знаходиться в стадії доопрацювання і апробації.

Піскарьова І.Є.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!