Інноваційна технологія розвитку екологічної культури

Виходячи з аналізу наукових досліджень і психолого-педагогічної літератури (А.А. Вербицький, 1991, С. Глазачев, 1998, Е.В. Гірусовим, 1989, А.Н. Захлєбний, 1984, І. Д. Звєрєв, 1996. , В.А. Ситаров, 2000., І.Т. Суравегина, 2000., І.В. Цвєткова 1996 і ін.), доводиться констатувати, що, з одного боку, екологічна культура найчастіше визначається як культура використання навколишнього середовища на основі пізнання природних законів природи в процесі викладання екологічних дисциплін. У той же час дисципліни гуманітарного циклу сприяють вибудовування особистісних відносин з навколишньою дійсністю, підкреслюють єдність і синтез емоційно-чуттєвого і відповідального ставлення до природи і людини як її частини. Крім того, гуманітарні дисципліни орієнтовані на розвиток студента як суб`єкта діяльності, але з відсутністю екологічної підготовки. Перспективи вирішення цих протиріч зумовили актуальність нашого дослідження.

Як об`єкт дослідження виступили студенти різних спеціальностей у вузі (студенти психологи, біологи, екологи, фізики).

Предметом дослідження є розвиток екологічної культури студентів в процесі психологічної підготовки у вищому навчальному закладі.

Гіпотеза дослідження. Розвиток екологічної культури студентів в процесі психологічної підготовки у вищому навчальному закладі буде ефективно за таких умов:

введенні екопсихологічної понять (екологічних дидактичних одиниць) в курс "Психологія" - активізації емоційно-чуттєвої зв`язку з навколишнім средой- розвитку творчої самостійної діяльності студентів.

Перш за все необхідно уточнити саме поняття "екологічна культура". "Екологічна культура" розуміється нами як духовно-моральний потенціал особистості, що характеризує своєрідність взаємодії людини з навколишнім середовищем (природою, оточуючими людьми і самим собою). Відзначимо, що категорія "навколишнє середовище" включає в себе ставлення до самого себе, взаємини з людьми і більш широкі зв`язки і відносини, що характеризуються в системі: "людина-суспільство-природа".

Ми визначали початковий стан розвитку екологічної культури студентів, орієнтуючись на три основних рівня: низький, середній і високий. Діагностику рівнів розвитку екологічної культури ми проводили за допомогою методик "СПО", "Домінанта", "Натурафіл" (С. Д. Дерябо, В.А. Ясвин, 1995). Використовували також опитувальники, анкети, контент-аналіз письмових повідомлень студентів, аналіз продуктів діяльності студентів. Також нами було проаналізовано готовність студентів до засвоєння екопсихологічної знань і виявлено рівень готовності студентів до самостійної творчої роботи в сфері екологічної культури. Крім того, були визначені можливості введення екопсихологічної понять в зміст курсу "Психологія", розроблені методичні рекомендації по їх використанню в курсі.

У підсумку за результатами проведеного нами експериментального дослідження кількість студентів, які стали цікавитися екопсихологічної знаннями, зросла на 44,1% (до 74,9%). Інтенсивність емоційно-чуттєвої зв`язку збільшилася. Вона проявляється в готовності і прагненні взаємодіяти з об`єктами навколишньої дійсності на емоційному рівні, особливої сприйнятливості до емоційно-виразним елементам навколишнього середовища. Таким чином, можна констатувати, що відбулися зміни психологічного стану в бік підвищення ступеня комфорту, адаптованості, посилення емоційного зв`язку зі світом, підвищення його цінності в сьогоденні і орієнтації студентів на підвищення екологічної компетентності в подальшому, зміщення прагматичних установок на непрагматичні.

Купцова С.А.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!